Як підточували Радянський Союз

РУХ ОПОРУ В УКРАЇНІ: 1960–1990. Енциклопедичний довідник: 2-ге вид. / передм. О. Зінкевича, О. Обертаса. – К. : Смолоскип, 2012. – 896 с.

Вийшла енциклопедія про дисидентів, шістдесятників, підпільні антирадянські організації та про інших героїв і явищ боротьби проти комуністичного режиму в 1960-1990 роках.

Друге видання енциклопедичного довідника «Рух опору в Україні. 1960-1990» з’явилось у видавництві «Смолоскип» (порівняно з першим, його доповнили переважно інформацією від учасників подій). За словами упорядників, до нього ввійшли 1396 статей і 888 фотографій. Це свідчить про широту охоплення в цій книжці порівняно нещодавніх подій вітчизняної історії, котрі, правда, вже почали припадати пилом забуття. А деякі факти та постаті немає чого й забувати — про них просто майже ніхто не знав.

Скажімо, про менш розкручених учасників мистецького руху шістдесятників. Чи про «маленьких» героїв щоденного, буденного опору — людей, які, до прикладу, після роботи розносили в звичайній господарчій сумці нелегальні агітаційні матеріали, нібито просто відправившись у сусідній район до магазина по котрий-небудь дефіцитний товар.

Певним сюрпризом для широкого читача, мабуть, виявиться несподівано велика кількість усіляких неформальних і підпільних організацій опозиційного характеру, що працювали від шістдесятих років аж до розвалу СРСР. Агітація, боротьба за права людини, захист вірних тих чи інших конфесій, демарші на кшталт розвішування прапорів, поширення самвидаву тощо — вони займалися досить різною діяльністю. Деякі навіть намагалися дістати зброю та розпочати повстання. Звісно, абсолютна більшість із цих утворень проіснувала зовсім недовго. Але вони щонайменш засвідчили масштаби невдоволення українців радянським режимом. Масштаби бажання «щось робити», на жаль, часто без доброго розуміння, що саме робити.

Є в енциклопедичному довіднику й статті про українців з діаспори, їхні організації, котрі допомагали передавати матеріали з Заходу до УРСР, а з УРСР на Захід — інформацію про становище в Радянському Союзі, про утиски й репресії, про сучасну українську культуру. Зокрема, описується й сам «Смолоскип» американського періоду.

Звичайно ж, докладно розповідає «Рух опору» про лідерів дисидентства, найбільш помітних правозахисників та інших принципових опозиціонерів. А також і про тогочасних діячів культури, мистецтва. Багато в кого тут, мабуть, виникнуть питання, наскільки можна, припустімо, Віталія Коротича чи Івана Драча назвати учасниками антитоталітарного опору. Логіка упорядників така: їхні твори утверджували самодостатність української культури, а відтак духовно сприяли звільненню від імперії.

Ще більш суперечливою виглядає присутність тут такого діяча — вже не культури, — як Петро Шелест, перша особа УРСР у 1963-1972 роках. З одного боку, захищав окремих митців і публіцистів, обстоював економічну автономію України, її культурну самобутність, м’яку українізацію. З другого — один з ініціаторів окупації Чехословаччини, при ньому відбулася не одна хвиля арештів, репресій і звільнень «неблагонадійних», він був противником повернення кримських татар на батьківщину, активно виступав проти того, щоб випускати євреїв до Ізраїлю й таврував «змичку буржуазних націоналістів і сіоністів». Втім, так чи інакше, це була помітна постать тих років, і не згадати про неї не можна.

У «Русі опору» ви знайдете ще статті про тюремну й каральну систему тодішнього СРСР, про головні закони, за якими судили незгодних. Про цікаву і розмаїту структуру нелегальної, неформальної, опозиційної періодики, що особливо розрослася під кінець вісімдесятих після офіційного скасування цензури.

/

Докладність енциклопедії, розлогі бібліографії, ілюстративні матеріали та інший, як це називають, «науковий апарат» зробить її незамінним виданням як для дослідників, так і для всіх, хто цікавиться історією України.

Олег Коцарев

Придбати цю книгу в інтернет-магазині «ВСІ КНИГИ».