Фантазія галактичних масштабів в кишеньковому форматі

Сорока Леонід. Кишеньковий дракон : поезія / пер. з рос. Івана Андрусяка, худ. Марися Рудська. – К. : Грані-Т, 2011. – 48 с.  (Серія «Дитяча іронічна поезія»).

Ви дитина? Якщо скажете: «Ні», – тільки тоді ви й насправді дитина, яка завжди хоче здаватися дорослою і ніколи не зізнається в тому, що вона маленька. А от дійсно доросла за віком людина постійно звертає увагу на свого внутрішнього малюка, якому хочеться бешкетувати та фантазувати і не шукати для цього ні виправдання, ні відмовок. Не зважаючи на те, підпадаєте ви під перший чи під другий опис, ви ховаєте у своїй кишені якусь унікальну фантазію.

Чомусь більшість з нас вважає, що свої дитячі фантазії варто тримати у секреті і не ділитися ними, з різних причин: чи, щоб не вкрали, чи, щоб не засміяли, чи, щоб не вважали дивним, проте вони все ж є у наших кишенях, сумках, портфелях, авоськах. Ми постійно носимо їх із собою і рідко коли наважуємося показати світу, а от сміливі люди, які відкривають потаємні куточки своєї нестримної уяви, приносять і собі, і оточуючим радість. І таких людей не мало, ці сміливці – автори нової серії «Дитяча іронічна поезія». Ви можете сказати, що «іронічна» звучить якось не по-дитячому, проте у цих віршах іронія – не засіб висміювання, а спосіб оборони від цинічності навколишнього світу, який за усіма своїми кризами та революціями вже забув, як це – просто мріяти та вірити в щось дивовижне.

Вашу ж особливу увагу мені хотілося б звернути на Леоніда Сороку, автора збірки віршів «Кишеньковий дракон». Ця людина унікальна сама по собі, адже володіє чудово як гумором, так і сатирою, і вміло їх поєднує, та подає у вигляді доступному навіть найменшим з нас. Леонід Сорока народився 2 липня 1940 року, його дитинство пройшло в Росії в жахливі роки війни, проте це не знищило його віру у дива. До 1991 року він мешкав у Києві, який й став навіки його рідним містом, проте зараз він живе в Ізраїлі й творить свою чудову поезію, якою, на щастя, не зважаючи на відстані, можемо насолоджуватися й ми. Багато років він працював журналістом у пресі для дітей та перекладав російською мовою українських, туркменських та єврейських поетів. Серед його друзів та наставників на творчому шляху знаходимо таких знайомих нам дитячих поетів, як Володимир Орлов та Юнна Моріц. Леонід Сорока співпрацював з видавництвами «Веселка», «Правда», «Малыш», став членом Союзу письменників Ізраїлю та міжнародного ПЕН-клубу.

У його збірці ви знайдете 27 неординарних та цікавих віршів-фантазій. Лише поглянувши на зміст книги, більше схожий на лабіринт чи скло калейдоскопа, настільки ж незвично поданий, як і теми, що висвітлюються автором, Ви зрозумієте, чому я раджу вам, незалежно від вашого віку, статі, політичних чи релігійних вподобань, прочитати цю книгу. Замисліться, чи цікавило вас коли-небудь, «Чому кричать жаби», чи існують-таки насправді «Муха-заєць» та «Жаб-птиця», та що відчуває «Корова на льоду»? Якщо ж вам це ніколи не видалося цікавим – не біда! Бо ж, відкривши книгу будь-де вам варто буде лише прочитати кілька рядочків, щоб зрозуміти, що вона, як на мій погляд, не тільки весела та ні на що не схожа, а й вміщує купу простих та корисних порад. Наприклад: «Якщо не з тої встав ноги – тікай чимшвидше у луги», або «Перш ніж опустити ногу, подивися на дорогу», ну, хіба ж це не потрібні поради?

Автор не намагався дотримуватися певних канонів під час написання своїх поезій, Ви можете не всюди знайти «класичну» риму, чи ж чітко виражені ідею та мораль, проте ця збірка, ніби будильник для нашої дитячої наївності та безпосередності. Лише в моїй родині вона пройшла перевірку трьома, так би мовити, віковими групами: моїм племінником (6 років), мною (19 років) та моєю тіткою (45 років). Після довгих читань та «роздумів на тему» я остаточно впевнилася, що книжка стане гарним подарунком для «дитини» будь-якого віку, від 2 до 99 з половиною років.

Тож, не бійтеся пробудити свої мрії, діставайте свої фантазії з кишень, шукайте натхнення, вмикайте дитячу наївність та вірте в те, що пишуть такі прості та геніальні поети як Леонід Сорока, і життя піде на краще.

Катерина Козій