Чух-чух! Маленьким любителям паротягів присвячується

ОГЛЯД

І чому на українських книжкових полицях так мало дитячих книжок про паротяги? Адже важко знайти дитину, яка не закохана в залізницю, не зачарована ритмічним постукуванням колес та численними вагончиками, зачепленими один за одним. Іграшкова індустрія щедро відгукується на запити малюків. Яких тільки потягів не знайдеш у магазинах іграшок – і дерев’яні, і пластикові, і паперові; потяги-конструктори, потяги-мозаїки, потяги на батарейках, механічні потяги… Обожнюють їх і хлопці, і дівчата. А от із книжками про потяги справжня біда!

У книгарнях продавці-консультанти зазвичай здивовано оглядаються, почувши запитання щодо «книжечки про потяг», та перепитують, чи дійсно ви це мали на увазі і про який потяг ідеться.

.

Книжечки, в яких ховається потяг

Звісно, потяги іноді трапляються на малюнках і в текстах деяких книжок про іграшки і техніку. Це не історії про потяги, однак малюків тішать малюнки, адже для них будь-яке зображення улюбленого потяга є не менш реальним, ніж іграшковий паротяг. Проте знайти такі книжки не просто. В електронних каталогах книгарень вони не відзначені як «книжки про потяг», їхні назви анітрохи не пов’язані з потягами. Тож лишається сподіватися на інтуїцію і терпіння (доведеться перелопатити велику купу книжок на полицях, перш ніж ви знайдете щось про потяг).

Підкажу кілька таких книжечок, які мені вдалося відшукати. У славнозвісній збірці «А-ба-ба-га-ла-ма-ги» «Улюблені вірші» (видання 2010 року) на 62 ст. є прекрасний вірш Юліана Тувіма «Паротяг» у перекладі Івана Малковича. Тут ви знайдете і залізницю, і вагони, і валізи на малюнках, а у вірші всі необхідні складові – колеса, рейки, пара. Навіть ритміка вірша нагадує постукування коліщаток по рейках:

Старий паротяг на пероні пітніє,

аж ллється із нього маснюща олія,

посопує, мліє.

Тяжкий і великий, він дише і дмуха,

жар з розпащілого черева буха:

Бух-ух-ух! Пуф-уф-уф! Чух-пах-пах, пух!

А в книжечці Олеся Ільченка від видавництва «Грані-Т» «Пригоди неприбраних іграшок» потяг із залізницею прикрашає обкладинку і кілька сторінок. Це одна з тих іграшок, що хлопчик, «якого звали точнісінько так, як тебе», не прибрав увечері на місце. Ідеальна казочка для зовсім маленьких слухачів. Більшу частину сторінок книжечки займають малюнки, що супроводжуються одним-двома коротенькими реченнями. Сама історія досить довга (малюк мусить бути або досить терплячим, або досить дорослим, аби дослухати до кінця), але водночас захоплива і близька дитині. Окрім паровозика, в ній зустрічаються практично всі улюблені дитячі забавки.

У картонній книжечці видавництва «Ранок» за назвою «Транспорт» серед віршиків Ірини Сонечко можна знайти один і про потяг.

Зверніть також увагу на енциклопедії про транспорт. Щоправда, малечі вони будуть незрозумілими. Однак для старших діток дошкільного віку дуже цікаво буде розглядати зображення потягів та їхніх деталей на сторінках енциклопедій. Дитині можна пояснювати все простішими словами та щодня звертати її увагу на нову деталь. Подібну енциклопедію має, наприклад, видавництво «Перо» (серія «Величезний світ»). Ще кілька цікавих масштабних видань про транспорт є у видавництва «Махаон» – це енциклопедії різного формату, якості і цінової категорії.

Історії про потяг

Серед картонних книжок-іграшок видавництва «Ранок» є чудова книжка у формі потяга із пластиковими коліщатками. Простенька віршована історія занурює нас у іграшковий залізничний світ. На першій сторінці хлопчик дістає потяг із подарункової коробки, що лежала під ялинкою, та каже: «Мені татусь приніс чудовий новенький поїзд іграшковий…» Початок чудовий: залізниця, потяг, подарунок. Єдине, що у читачів, які вже знають, що таке новорічна ялинка, може виникнути дуже серйозне запитання: чому цей поїзд героєві приніс татусь, а не Дід Мороз. Тож подумайте заздалегідь, що відповідатимете. На заваді потягу, в якому їхали жираф та мишки, став кіт, що розлігся на рейках. Однак «паровозик як загув – котисько з рейок дременув. І мишки радо запищали: з дороги ми кота прогнали!».

Львівське видавництво «Кашалот» має серед своїх книжок-подушок із тканини таку собі історію «Їде поїзд» із традиційними для цих книг кишеньками і клапанами з тканини. Видавці закликають пропонувати ці книги дітям уже з чотирьох місяців. Яскрава книжечка про поїзд, яка до того ж знайомить малюків із цифрами до п’яти та вчить віднімати і додавати, має лише один мінус – досить високу ціну.

І нарешті найбільше потішило малюків видавництво «Егмонт», яке спеціалізується на виданні українських версій книжечок з оригінальними ілюстраціями за мотивами діснеївських мультфільмів. Йдеться про серію «Томас і його друзі» 2010 року, засновану на мультсеріалі «Залізниця». Ці книжки – просто знахідка для любителів паротягів. Яскраві великі малюнки, знайомі герої-паротяги, які вміють розмовляти і демонструють різні емоції на обличчях. У доступній формі описуються елементарні поняття про залізницю і потяги. Кожний паротяг, який швидко стає рідним дитині, має ім’я і номер (також добре для засвоєння цифр): Джеймс – номер 5, Томас – номер 1, Едвард – номер 2 тощо. У кожній книжечці є ненав’язлива мораль, книжки вчать, як треба дружити, працювати, якими бувають емоції. Як і всі книжки «Егмонта», історії про паротяги можна супроводжувати переглядом мультфільмів. І, будьте певні, Томас та його друзі надовго полюбляться дитині. Щоправда, не можу не обійтися без ложки дьогтю в діжці меду. На якості тексту, як це завжди буває, суттєво позначилося те, що він не перекладений з англійського оригіналу, а переказаний (!) з російської. Мабуть, уперше в житті мені трапилися книжки з такою кількістю помилок орфографічних, стилістичних та друкарських. «Переказ» з російської був здійснений у такому поспіху, що деякі слова залишилися напівросійськими – «свистне», «теперь», «хлопчача компанія», «кочегар», «ремонтный» тощо. У видавництві пояснили це тим, що книжки видавалися нашвидкуруч, а тепер «Егмонт» має прекрасного редактора і тому можна сміливо купувати всі їхні пізніші видання. Однак, якщо ви все-таки оберете книжечки «Паровозик Томас» і «Пригоди Джеймса», не надто переймайтеся помилками. Якщо ви читатимете їх дітям, які ще не читають самі, ви можете вголос вимовляти правильні варіанти слів, а для самостійного читання можна просто повиправляти помилки червоною пастою. Адже насправді книжки дуже-дуже гарні, до того ж дозволяють читати історію, влаштовуючи справжню театральну виставу – з різними голосами, вигуками та емоціями на обличчі читача.

Ось такі паротяги можна знайти на полицях наших книгарень. Чекатимемо на нові, більш яскраві, якісні і захопливі. А попит на них буде вічним, адже, дозволю собі повторитися, важко знайти дитину, не закохану в залізницю.

Юлія Кузьменко