Життя без коректур

Декамерон. 10 українських прозаїків останніх десяти років: збірка / укладання та післямова С. Жадана. – Х. : КК «Клуб Сімейного Дозвілля», 2010. – 320 с.

Кожна книга несе в собі життя, яке наскрізь просякнуте подіями незначними для більшості, але критично глобальними для окремої людини. Життя біжить далі, кров тече повільніше, і тільки нам вирішувати, як прямувати далі. Декамерон – назва збірки, до якої увійшли оповідання десяти українських письменників останніх десятиліть. Та не забуваймо, що насамперед це також назва збірки зі ста новел італійського письменника Джованні Бокаччо. За його сюжетом десять флорентійців рятуються від чуми та оселяються в віллі, де і розказують один одному захопливі історії про повсякденне життя. «Декамерон» в перекладі з грецької мови «десятиденник». Десять сучасних українських письменників перед нашими очима творять енциклопедію людських стосунків. Це яскравий приклад сучасного постмодернізму. До даного світоглядно-мистецького напряму в кожного ставлення різне, навіть неоднозначне, в деякій мірі хаотичне. Не всі його зрозуміють, інші назвуть наслідуванням, копіюванням вже набутих шедеврів попередніх геніїв. Ліна Костенко в своїх «Записках» торкнеться своїм пером цього визначення чітко: «Тутешній постмодернізм – це капітуляція. Все post і post. Треба щоб хтось вистрелив зі стартового пістолета». Чи має вона рацію? Вважаю, що книга обере свого читача, а він, сіпаючись у пошуках того «свого», нарешті вдихне кисень з полегшенням, отримавши свою винагороду, інший, прочитавши, відчує пекучий, отруйний біль, що пульсуватиме в скронях від неприкритих, брутальних реалій життя, від яких ніяк не втекти, які так чи інакше педантично оголюють своє нутро перед людиною.

Чи буде плагіатом проектування ще однієї назви ніцшеанського «Заратустри» – «Книга для всіх, та ні для кого». Ці десять оповідань українських письменників, що напрочуд різні, але в той же час гармонійно поєднані в співзвучний декалог, який несе своїм сучасникам вітер нашого, брутального, нещасливого сьогодення, відчувши доторк пекучого жала з майбутнього. Кожен з авторів вніс щось своє в зміст збірника, переконуючи читача, прагнучи достукатись до нього.

Софія Андрухович має перше почесне місце, яке відкриває зміст «Декамерону», вона – творець так званої детективної історії, але не звичайної, в неї вплітаються переживання людини перед долею, фатумом, абсурдом життя. «Клуб молодих дів» Любко Дереша просякнута таємничістю, всі жінки, що збираються в кав’ярні впевнені, що поховали свого коханого чоловіка, який, як не дивно, був з кожною з них в певний період свого життя, та невідомо, яким чином саме в бармені вони впізнали його. Чому так сталося? Чи це межа божевілля? Вирішувати читачу.

Анатолій Дністровий вирізняється з поданого переліку творів, він – творець казки на сучасний лад. «Біла дівчинка» несе в собі хворобу чи зцілення? Люди змінюють колір шкіри на білосніжно-білий, але хвороби, що мучать їх протягом довгих років відступають. Більша частина населення міста протестує, вимагає ізолювати їх. Типова поведінка людей, яким ще не відкрито, що це є справжнє зцілення.

Сергій Жадан творить перед нами історію кохання та пригод, в той час як Ірена Карпа знову і знову вражає своєю оригінальністю – «Цукерки, фрукти і ковбаси», тут веде нас у спогади власного дитинства. Про любов до ковбаси, про склад запасів з цукерок, які нещадно знищувались чорного дня. Дитинство – особлива пора, тому Ірена і звертається до нього повсякчасно, оскільки доросле життя – інше, а тому смакує по-іншому.

Світлана Пиркало зразу ж попереджує: «текст містить лексику й описи ситуацій, які деяким читачам можуть здатися образливими». Романтична історія, в якій головна героїня прагне знайти ідеального чоловіка, коханця. А для цього вона вибирає незвичайний спосіб – пошук через Інтернет. Шлях розчарувань і маленьких радостей, якими наповнене життя кожної жінки. Сьоме місце почесно займає «Атракціон» Світлани Поваляєвої. Сучасна мелодрама, яка знайде свого читача навіть серед молоді. Історія кохання Соні і Костика. Дії головної героїні наповнені філософськими роздумами, які ще не знайшли свого місця в цьому житті. Повсюди шлях Соні супроводжує намистина з чеського скла, яку в кінці історії вона символічно віддає незнайомцю говорячи: «Щасти Вам! Хай Вам По-справжньому Завжди Щастить».

«Есеї» Тараса Прохаська можна назвати автобіографічними моментами життя письменника. І не дивно, що їх сім, адже це – число досконалості. Короткі оповідання відкривають по-особливому дрібниці, які через роки переосмислюються і стають вагомими в житті кожної людини. Під дев’ятим номером Наталка Сняданко у своїх «Dead-line емоцій» розповідає романтичну історію кохання вже зрілих людей. Назва доволі оманлива, dead-line – це кінець, та справжнє почуття не закінчується, адже змінюється лише обгортка, та зміст залишається.

«Панда» Сашка Ушкалова на почесному десятому місці, майже певна, що залишили її на десерт, адже мені сподобалась найбільше з десяти оповідань. Невеличка пригода, яка сталась з головним героєм у вагоні поїзда. Автор оперує цікавою лексикою, вдало підбираючи слова і описуючи емоції головних героїв. Збірка закінчується післямовою Сергія Жадана «Пальці двох рук».

Місцями «Декамерон» наскрізь просякнутий простою мовою, так званим суржиком, вульгаризмами, табуйованою лексикою. Та це те, що ми змушені споглядати кожного дня. Саме тут головні герої переживають болісні драми життя, як на чорно-білій зебрі, на якій, чомусь, темних смуг набагато більше, ніж світлих. Ставлення до смерті, фатум, доля жінки в оточенні жорсткого соціуму, нова казка на сучасний лад, важливе в деталях. В кожному герої оповідання ти бачиш себе, спроектовуєш в майбутнє або ж повертаєшся в минуле. Це те, що спостерігаєш щодня, вдома, на вулиці, тролейбусних зупинках. Воно ж твориться в наших душах, виїдає нутро, залишаючи нас гнилими зсередини, або ж навпаки – очищає, звільняє від мук. Все об’єднується в химерну какофонію, де борсається і читач, і автор, але і тут можна помітити паростки істин, що пробиваються крізь асфальтовану дорогу, головне – мати змогу їх побачити. Це напрочуд глибоко оцінить молодь, адже вона бачить цю сучасність і матиме змогу її змінити. В цій збірці все – драматизм, невизначеність, іронія, втрата власного «Я» і потяг до переосмислення. Це – двозначна література, але, без сумнівів, вона зуміє знайти свого читача.

Іванна Дмитрієва

Придбати цю книгу в інтернет-магазині «ВСІ КНИГИ».