Знайомтесь, дітки, це – сили зла!

Секретні матеріали. Про Попелюшку, Бабу-Ягу, гномів, драконів і всіх-всіх-всіх… / Упоряд. Тетельман Г. С. – Х. : Фактор, 2008. – 112 с.

Не змогла втриматися від спокуси поділитися оригінальною «дитячою» знахідкою від видавництва «Пелікан» («Фактор»). Збірка казок «Секретні матеріали» – це дуже незвичний підхід до подання дитячій аудиторії традиційних класичних казок. У ній не просто зібрано історії про Бабу-Ягу, Водяника, Джина, Аладдіна, ельфів, Колобка тощо, а й подано надзвичайно цікаву інформацію про них. Це пізнавальна книга, яка знайомить малюків із найвідомішими героями казок світу.

Дуже незвично, що казки насправді відіграють другорядну роль у цій збірці. Вони просто ілюструють «особову справу» кожного героя. Найцікавіше подано у такому собі файлі із «секретними матеріалами»: інші імена улюбленого героя, особливі прикмети, цікаві факти, «речдоки», де живе цей герой, що про нього кажуть, його улюблена їжа, замовляння, які можна вчити з дитиною напам’ять, або поради, як позбутися нечистої сили. Коли читаєш перелік улюблених страв героя, одразу хочеться з’їсти щось смачненьке. А ще дуже цікавий перелік трофеїв, викрадених різними героями у велетнів.

Ці відомості зібрано на основі різноманітних казок. Дитина може сформувати чітке уявлення про багатьох класичних казкових героїв, цілісно уявити собі світ казок. Найголовніше, дитина знатиме, що, наприклад, Змій Горинич – це також і Чорт-Змій, Чудо-Юдо, Ал, Тугарин Змій тощо, а птах Фенікс – це те саме, що й Жар-птиця.

Щодо тексту: мова видання загалом непогана. Казки коротенькі, що добре для маленьких дітей, які не вміють довго слухати. Однак деякі казочки (особливо добре відомі – наприклад за мотивами казок Андерсена «Дюймовочка» і «Русалонька») скидаються радше на резюме.

У традиційних казках зустрічаються сучасні елементи на кшталт мобільних телефонів чи поштових скриньок, що спонукатиме дітей оцінити роль давніх героїв у сучасному світі або просто більше зацікавитися давньою казкою.

Обираючи цю збірку для дитини, треба враховувати, що в ній містяться народні казки, які, як слушно зауважила казкотерапевт Катерина Єгорушкіна, «писали для дорослих… не було телебачення, інтернету, це заміняли казками». Тому більшість із казок «Секретних матеріалів» можуть налякати маленьку дитину. Я б порадила читати книгу старшим діткам, здатним сприймати текст небуквально. Вони, певно, зможуть зрозуміти і мораль казок, і повчальні елементи. Наприклад, щоб тебе не винюшили велетні, треба щодня митися і чистити зуби. Загалом мета більшості цих історій – налякати дітей, щоб вони були слухняними. Тож, з психологічної точки зору, їх не варто розглядати, як корисні. Адже вони радше вчать жорстокості до поганих персонажів, а не терпимості. Наприклад, щоб подолати гнома, треба пожбурити його якнайдалі за паркан (жахливо, еге ж?). Тож в ідеалі дитина має бути щонайменше молодшого шкільного віку та розуміти, що це казка для розваги, а не приклад для наслідування і що лякатися нечистої сили не варто, бо це лише вигадка.

Книгу можна опановувати й поступово. Знайомство малюків із нею можна почати з історії про Буку, в якій обіграні добрі риси героя, а не страшні. Дитина обов’язково має оцінити замітку «Невже правда?»: «Боїться світла, від якого може загинути. Буку здатні бачити лише дітлахи, тому таких малюків називають вигадниками» (с.19).

Щодо оформлення: ілюстрації до казок не надто гарні, до того ж бентежить обраний редакцією шрифт для заголовків казок (іноді дуже важко читається), однак ці вади компенсують оригінально оформлені «секретні матеріали» – ніби прикріплені канцелярськими кнопками довідки і файли з особової справи, імена героїв, написані на кнопках від клавіатури.

У будь-якому разі «Секретні матеріали» не залишають байдужими ні дорослих, ні дітей. Усі наші гості (незалежно від віку), помітивши книжку на полиці, обов’язково беруть її й уважно роздивляються від початку до кінця.

Юлія Кузьменко