Коли пазли – з різних коробок

Світлана Горбань, Наталя Лапіна. Надія: сплутані пазли. – К.: КМ Publishing, 2011. – 240 с.

Роман-інтерв’ю Світлани Горбань і Наталії Лапіної «Надія: сплутані пазли» 2009 року отримав диплом конкурсу «Коронація слова», а 2011–го його номінували на «Книгу року ВВС». Ольга Герасим’юк, член журі конкурсу, представила книжку досить прохолодно, мовляв, історія – «про бізнесмена, який… підібрав на трасі зашморгану «боску». Умившись, вона перекинулася на красуню, водночас – виявилася зрадженою дочкою, напівсиротою, що поховала померлу від раку покинуту батьком матір, до того ж блискучою піаністкою, відрахованою з училища, глибоко залежною від кохання до бродячого графомана, чиї вірші ми змушені неодноразово в книжці читати й співати…» Про людей, які люблять пазли і складають «роги ймовірного оленя», тож «напевне ця книга саме для таких», детально не цитуватиму. Радше повідаю те, що, ймовірно, пані Ольга не знала, бо тоді, можливо, по-іншому представляла б роман. Річ у тім, що одна з авторок, Світлана Горбань, двічі (!) перемагала чи то пак рятувалася від …раку. А, знаючи це, набагато легше осмислювати у романі тему онкозахворювань, оповіді про монастирське життя, історії зцілень чудотворною іконою… Часом вагомими є не лише зміст та сюжет, а й мотив написання твору. 

Отож черкаський бізнесмен Кирило, у якого «все о’кей», через «неправильне бабусине виховання», для якої головне «доброта та довіра», в Росії «випадково зустрів землячку». Незрозуміло, що він там робив, але важливо, що не проїхав повз «маленької замурзи». Насправді ж Надія – донька найбагатшого бізнесмена у Черкасах. Проте не бажання наживи керувало Кирилом, коли він упадав за юнкою, а її невловимість, спонтанність, ризикованість. Дівчина скидалася на перелітну птаху, бо нових вражень шукала, подорожуючи автостопом. Згодом на цю авантюру «підсадила» (щоправда, ненадовго) і солідного Кирила, тож читачі разом із героями побувають на Личаківському кладовищі у Львові, у санаторії в Трускавці, нічній Умані… І якщо сімейне життя вгамовує молодечий запал, та коли Кирило намірився «убезпечити» Надю від зовнішнього світу, у її середині «засіла смерть». Ці двоє людей, як оті пазли, були «з різних коробок». Письменниці демонструють, як воно – жити разом, але при цьому померти одне для одного.

У роману оригінальна форма подачі: кожна частина (а їх аж 36) повідується від імені першої особи головних та другорядних персонажів: хатньої робітниці, гульвіса-барда, якого безнадійно кохала Надія, її одногрупниці Герли, друга Матея, а ще вчительки Оксани, яка навіть «шоколадку дитині купити не може»… Всі ці люди розповідають власні історії, тим часом будують сюжетну лінію, що обертається довкола головних героїв. (Творили таку собі картину з пазлів, яку завершити (чи то пак довершити) їм не вдалося, бо деякі пазли були з інших історій, а деякі потребували іншої форми, розміру, змісту). Себто письменниці легко «перевтілювалися» і в юнок, і молодиків. Щоправда, годі не помітити у романі ноток вчительського навіювання, материнського напуття, християнських повчань. Сестри ж безпосередньо причетні до навчального процесу: одна – вчителька, друга – дитячий психолог.

Історія Надії, яка подана з багатьма відступами, авторськими роздумами, часом і мало важливими деталями, – буде цікавою передусім співчутливим, христолюбним читачам. А також – молоді, яка часто (як головна героїня) перебуває у пошуках чогось особливого, небуденного, – того, за чим ішов би на край світу, але – для чого, зрозуміти годі. Здебільшого такими є пошуки себе. А ще це роман про оцінювання цінностей і про сумісніть несумісностей (коли співживеш, бо по-іншому не можеш, або, попри жагу бути разом, удвох жити несила). І, звісно, – про надію, завдяки якій віриш у найкраще, навіть якщо попереду – лише одна весна.

Жанна Куява

Придбати цю книгу в інтернет-магазині «ВСІ КНИГИ».