Політичні лабіринти Стародавнього Риму

Дмитренко Володимир. Октавіан Август. Народження Римської імперії. – Л. : Кальварія, 2011. – 272 с.

«Октавіан Август. Народження Римської імперії» – живописне науково-популярне полотно. Авторові вдалося поєднати наукову точність зі жвавістю зображення психологічних портретів історичних осіб. А це безсумнівний успіх для книжки. Зачіпаючи питання політичної та, зокрема, військової історії Стародавнього Риму, автор звертає увагу також і на відтворення психології часу, змалювання імператорів, полководців, тиранів і заколотників, поетів і мудреців.

Нова книжка Володимира Дмитренка, який зарекомендував себе як знавець політичної історії стародавніх часів, нині представляє історію про Рим у діапазоні від смерті Гая Юлія Цезаря до історичного акме за часів Октавіана Августа. Багато чого з описаного в книжці може бути корисним і для сучасних політиків. Стародавній Рим показано як політичну систему, в якій вирували інтриги і змови, повстання й заколоти.

«Октавіан Август. Народження Римської імперії» – книжка про Рим у боротьбі за владу, початки громадянської війни, Мутінську війну, тріумвірат Марка Антонія, Марка Емілія Лепіда та Октавіана, славетні битви під Філіппами, сицилійську війну тощо. Автор показує залаштункові події, які призводили до розпалювання війн і переділу територій. Фактично можна говорити про важливу роль «агентури» і «спецслужб», які вже у Стародавньому Римі були призвідцями історичних і політичних змін. Надзвичайно цікаві розділи про особисте життя Октавіана Августа, його визначні досягнення. Що важливо, автор акцентує, що успіх військових операцій пов’язаний із рівнем культури, освіченості, інтелекту державців. Запорукою успіху на війні була риторика, вміння проголошувати промови.

Так, уже в 12 років, зазначає В. Дмитренко, «Октавій виголосив публічну промову на похованні своєї улюбленої бабусі Юлії, зробивши це не згірш, аніж дорослий. З дитинства в нього на все життя залишиться звичка ретельно готуватися до будь-якого публічного виступу, записуючи найважливіші моменти на папері, а під час промови завжди говорити аргументовано й переконливо» (С. 11). Цей портрет, який на самому початку подає автор, визначає ставлення й до подальших подій. Розвиток філологічних здібностей Октавіана спричинив його карколомний політичний успіх. Правильно мовлене слово важило у Стародавньому Римі багато. Тим більше, треба взяти до уваги, що Октавій походив із роду плебеїв, який, «утім, належав до верхівки римського суспільства» (С. 9). Завершив свій земний шлях він вже як напівбог, міфологічна істота і легендарний патрицій. Вражає аскетизм і культура римського державця. «Октавій не будував палаців для себе і останні сорок років свого життя прожив у будинку на Палатінському пагорбі, за стандартами римської знаті вкрай скромному: в кімнатах не було ані мармуру, ані складних мозаїчних підлог…» (С. 254). Натомість його правління позначилося нечуваним розвитком літератури (він був покровителем Вергілія, Горація й до 8 ст. н.е. Овідія) та історичної науки, адже саме за Октавіана Августа написав «Історію Риму від заснування міста» Тіт Лівій.

У книжці наведено цікавий епізод, пов’язаний із обмеженням творчості: сенат, підвладний Августу, одного разу наказав спалити величезний твір «опозиційно налаштованого римського історика Тіта Лабієна, після чого Лабієн замкнувся в родовій усипальниці й заморив себе голодом» (С. 255). Разом із тим, Рим за Октавіана стає місцем розваг і видовищ, які влаштовувалися вельми часто, ставши гарантованим привілеєм мешканців Рима. Не менш важливими були судові реформи, в осердя яких було покладено принцип справедливості.

«Октавіан Август…» – захопливе дослідження, яке в популярній формі переповідає складну історію одного з наймогутніших цивілізаційних утворень. Ця книжка виконує важливу функцію: вона в невимушеній формі поглинає читача у складні нетрі історії, проте ця історія промовиста і може бути легко спроектована на події політичного сьогодення. 

Дмитро Дроздовський