Перегони на великій швидкості

Тетяна Ковтун. Вирій загублених душ. К. : Гамазин, 2012. – 192 с.

Усім відомо, що література має відповідати на виклики сучасності і не відступати від реалій життя. Тож роман киянки Тетяни Ковтун «Вирій загублених душ», і є тим яскравим прикладом актуальності, відвертості та не зовсім приємної правди: обдурені й обкрадені українці вирушають на заробітки в Європу, аби прогодувати сім’ю.

Нова хвиля заробітчанства, а за нею – як наслідок, – еміграції з України, вихлюпнулась на сторінки прозового твору. Цього разу авторка – журналіст із багаторічним стажем роботи, не побоялась гостроти обраної теми, а для розкриття її не пожалкувала часу та насичених фарб.

Образ головної героїні продуманий, виважений. Вже саме ім’я – Анна обране на європейський манер, прямостійке, цілеспрямоване. Воно звучить вишукано, епатажно. Також прізвище Легкоступ – як ознака легкої ходи, а водночас настирливості людини у досягненні поставленої мети.

Авторка дбає про чистоту української мови, яка разом з тим і лаконічна, і мелодійна. Це відповідає характеру героїні. Водночас за стилем письма відчувається великий досвід журналістської роботи. Навіть у деталях відзначаємо конкретику місця і часу в описі подій. Так може висвітлювати події лише ерудований автор. Адже мова йде не лише про Соболів ку, Умань чи Жабелівку, а й про всесвітньовідомі центри західноєвропейської культури, про діяльність таких структур, як Європейська комісія, Міністерство економіки та Інвестиційний банк Франції…Складається враження, що пані Тетяна сама пройшла стежками своїх героїв, побувала у живописних куточках Італії та Франції. Можливо, під час відряджень.

Особливо, по-жіночому чутливо вибудований характер головної героїні, хоча ніде правди діти, проглядається його двоякість. Спочатку це риси матері-циганки, яку ніколи, ніхто і ніщо не зможе зупинити на шляху до мети. Та згодом, коли приходять і досвід, і розчарування, починають вирізьблюватись значно м’якіші і ліричніші риси, що типові для її батька-українця Миколи Курильця.

Сама ж назва книги сприймається обнадійливо, адже вирій – це місце тимчасового перебування птахів, а самі птахи часто ототожнюються з душами. Птахи, як ми знаємо, навесні завжди повертаються у рідні краї…

Неординарні «повороти долі», авантюрні пригоди переповнюють роман. Це ніби перегони на великій швидкості, гонитва за добробутом, щастям – часто навіть штучним, придуманим і … примарним. Невипадково (та й, мабуть, символічно!), що героїня повертається в Україну, правда – ще залишаючись громадянкою Франції. Повертається зовсім іншою, ніж ми звикли її бачити. Але пошук коріння батьківського роду (а він родом з Поділля) обнадіює, що повернуться додому, не загубляться у вирії чужини діти України. Автор переконує: потрібно на це сподіватись і вірити!

 Людмила Брендак,

Євгенія Станіславська

Придбати Тетяна Ковтун “Вирій загублених душ в інтернет-книгарні” «ВСІ КНИГИ».