Стати матір’ю

Вікторія Горбунова. Мрія про Маленьке Життя. – К. : Нора-Друк, 2010. – 200 с.

Якщо зважити, що першу книгу «Записки шкільного психолога» викладач психології Вікторія Горбунова писала як посібник для студентів, то наступна книга – «Мрія про Маленьке Життя» – остаточно включила її до кола письменників. Роман відзначено дипломом «Вибір видавців» на «Коронації слова – 2010». І недарма.

«Мрія про Маленьке Життя» – твір про таку важливу й близьку для кожної жінки тему як бажання мати дитину, зробити маленьку людину щасливою, зігріти її своєю любов’ю… Однак далеко не кожна жінка може це зробити, бо не кожна може «мати».

Страшний діагноз «безпліддя» здатен перекреслити усе – щасливе подружнє життя, віру в себе, любов до світу і людей, мрії і найпотаємніші сподівання. Ця книга – своєрідний внутрішній монолог жінки, яка пройшла важкий шлях до власної мрії – стати матір’ю. Відчай, зневіра, а водночас віра і надія, якими сповнений монолог, є особливо гострими у творі.

Біль, поневіряння по лікарях і знахарях, безглузді поради і сміховинні забобони – у цій книзі вистачає всього. Смуток і відчай пересипаються до смішного дурними ситуаціями, розпач – майже «ліричними» хвилинами мрій і сподівань, які жевріють до останнього. Автор показує недолугість сучасної медицини, спрямованої передусім на «викачування» грошей, а не вирішення проблем зі здоров’ям. Зустрічаємо тут і абсурдність суспільної свідомості та народного менталітету. Показовим є психологічний тиск оточення на змучену поневіряннями жінку, бо усі хочуть «допомогти» чи «порадити», тим самим завдаючи прикрощі та роз’ятрюючи біль.

А хіт-парад «розумних» народних порад на тему: «Як зачати дитину» не можна читати без сміху. Хоча, якщо подумати, то, певно, без сміху крізь сльози. Бо чого тільки не нарадять «жалісливі» тітоньки:

«Ви мама чи свекруха? Мама. Тоді скажу – купіть дочці путівку на курорт. На який? Немає значення. Головне одній, без чоловіка. У вашому випадку зміна партнера – кращий варіант! Ви чого прагнете? Правильно. Самі знаєте: «Чий би бичок не стрибав…».

От і вся народна „мудрість”, яка зовсім не враховує, що жінка може не просто хотіти дитини, а хотіти її саме від власного чоловіка. Бо від чужого – жодного бажання народжувати.

«Він не найвродливіший з усіх. Але, коли я мрію про наше Маленьке найкрасивіше у світі життя, воно схоже на Нього. Я бачу його з такими самими ямочками на щоках – індикаторами радості (...). З такими самими пружними вередливими завитками волосся, що вперто вибиваються з-за вух і лоскочуть шию. З такими самими довгими музичними пальцями…».

Намагання вистояти, не зірватися, балансування часом на грані безнадії і депресії… Книга затягує з перших сторінок, її важко відкласти, доки не довідаєшся «і що було далі». А далі було рішення. Яке саме – довідається той, хто прочитає цю книгу.

Вікторія Горбунова – кандидат психологічних наук, викладач кафедри соціальної та практичної психології Житомирського державного університету імені Івана Франка. В одному з інтерв’ю письменниця зазначила, що ідеї усіх книжок – у житті. Певно, що так. Особливо, коли говорити про її книгу «Мрія про Маленьке Життя». Бо що може бути реальнішим і природнішим за бажання жінки стати матір’ю?..

 Людмила Сайко

Придбати цю книгу в інтернет-книгарні «ВСІ КНИГИ».