Майже все це сталося насправді

Маріуш Щиґел. Ґоттленд: документальна проза. К. : Грані-Т, 2010. 240 с.

Історія минулого століття, такого химерного і неоднорідного, часом видається заплутаною не лише для наступних поколінь, але й для сучасників. Книга польського журналіста та письменника Маріуша Щиґела «Ґоттленд» відкриває для нас завісу історичної долі Чехії за часів перебування її у соціалістичному таборі. Не очікуйте від цієї книги голої правди, скандальних відкриттів чи лаконічного стилю архівних документів. Ви пізнаєте зовсім іншу Чехію, відмінну від сучасного образу туристичної країни, передусім цікавої готичними соборами та славетним пивом.

У Польщі книга Маріуша Щиґела «Ґоттленд» була видана у 2006 році, а в Україні вийшла друком у 2010 р. у видавництві «Грані-Т». Переклад на українську виконала поетеса, редактор, літературний критик Богдана Матіяш.

На обкладинці польської книги – фотографія, на якій двоє чоловіків дивляться на пам’ятник Сталіну у Празі. Для оформлення обкладинки українського видання використано фото Мілени Фіндайс, на якому стелиться хвилями бруківка, бруківка, бруківка… без кінця і краю, що немов би символізує історичний шлях чехів, в якому були і підйоми, і падіння.

Книга «Ґоттленд» – це 18 оповідок-репортажів, не поєднаних ні героями, ні змістом, ні сюжетом, ба навіть різних за розміром і формою. Кожна історія – це історія життя (часом лише замальовки) якоїсь відомої для чехів особистості, часом незнаної для українців. Томаш Батя, Ліда Баарова, Отакар Швець, Ян Прохазка, Гелена Вондрачкова, Марта Кубішова, Едуард Кірхберґер/Карел Фабіан, Ярослава Мосерова – їх пам’ятає старше покоління, для молодшого вони зовсім невідомі. Підприємець, актриса, скульптор, співачка, пластичний хірург – з життя і доль різних людей складаються неймовірні візерунки у калейдоскопі мерехтливої чеської історії. У книзі нема розповідей про керівних діячів Чехії, вони виступають лише як тло для історій людських, життєвих. Переповісти їх – марна праця, адже рублений, телеграфний стиль журналістського репортажу, яким написано оповіді, у двох реченнях передає одразу з десяток років.

Перша поява книги в Польщі змусила багатьох критиків і потенційних читачів засумніватися, що поляк зможе написати про історію чужої країни без викривлень. Власне, цей сумнів житиме допоки житиме сама книга. За «Ґоттленд» Маріуш Щиґел отримав премію «Ніке читачів» (2006), у Франції – «Prix Amphi» (2009), а також «European Book Prize» – премію Європейського Союзу за найкращу європейську книжку року (Брюсель, 2009). У Чехії Маріуша Щиґела нагородили Премією міністра закордонних справ «Gratias Agit» (2009).

З часу виходу книги «Ґоттленд» в Україні пройшло також немало часу. Вже встигли висловити свою думку про неї і читачі, і досвідчені критики. Поляк Маріуш Щиґел стверджує, що закоханий і захоплений Чехією, її мовою та культурою. Критики стверджують, що розповівши книзі ненайгероїчніші сторінки історії Чехії, автор через мовчазне порівняння дає можливість іншим націям відчути себе трохи вищими і трохи кращими. Та залишимо критику критикам, адже скільки читачів – стільки думок. Погоджуюсь з критиками лише в одному: страшенно хочеться у такому ж форматі прочитати про історію інших країн.

Добривечір Валерія