Буба-2

Барбара Космовська. Буба: Мертвий сезон : роман / пер. з пол. Божени Антоняк. – Л. : Урбіно, 2011. – 224 с.

Якщо ви читали першу книжку Барбари Космовської про шістнадцятирічну полячку Бубу з однойменною назвою, думаю, вам неодмінно захочеться прочитати продовження. Тим паче, що автор його обіцяє ще в кінці першої книжки і навіть анонсує назву майбутнього роману – «Буба: мертвий сезон».

Перш ніж перейти до розповіді про сюжет, хочеться зауважити, що вищезгадані історії про дівчину-підлітка чимось подібні до британської історії про Бріджит Джонс, яку написала Хелен Філдінг. Принаймні, коли читаєш «Мертвий сезон», така думка час від часу навідувала мене. Бо обидві героїні – непересічні особи жіночої статі, у них є сумнівні бойфренди, проблеми в родині, але, разом з тим, вірні друзі, любов до життя, і звісно ж, пригоди. І хоч між Джонс та Бубою велика різниця у віці, часто перша своєю поведінкою нагадує дитину, а друга – міркує, як доросла жінка. До відмінностей можна зарахувати ще й те, що «Буба» написані у пригодницькому жанрі, в той час, як британська книжка – швидше комедійна мелодрама.

Як і перший роман Барбари Космовської, «Мертвий сезон» випустило у світ львівське видавництво «Урбіно» у серії «Прикольна книжка». З польської текст переклала Божена Антоняк. Сюжет другої книжки, на перший погляд, практично не відрізняється від попередньої: Буба ходить до ліцею, живе з батьками і дідом у квартирі на Звіринецькій, їсти їм готує та ж сама хатня робітниця Барташова, у гості (попоїсти й перекинутися в карти) приходять сусіди Маньчаки, баба Рита і сестра Олька з сином та чоловіком.

Але книжка не була б цікавою, а історія не мала б продовження, якби авторка залишила все, як є: кожен з вищеперелічених пунктів сюжету у «Мертвому сезоні» зазнав змін. Бубина однокласниця й подруга Агата потрапляє у реабілітаційний центр для наркозалежних, бойфренд Мілош знаходить іншу пасію, до класу приходить новенький, якого потім прозвуть Сиротою, гламурна однокласниця Йолька починає свій бізнес, Бубин тато вже не веде власну програму, а працює в телекрамниці, мама Марися пише жіночі романи та мріє про їхню екранізацію, дід Генрик купує комп’ютера і засідає за ігри та віртуальне спілкування, Маньчаки на старості вирішують всиновити дитину і т.д. і т.п. Як каже головна героїня, «завжди може бути гірше».

Попри пригодницький жанр, автор у центрі обох романів ставить дитину і сім’ю, в якій вона росте. В теперішній час технологічного прогресу, фемінізму і бідності йдеться про вибір: займатися вихованням дитини чи кар’єрою? Якщо занехаяти батьківські обов’язки або ж перекласти їх на когось іншого, дитина почувається непотрібною і шукає порятунку в наркотиках, алкоголі, небезпечних зв’язках, або ж пісяє на килим, чи лізе на балкон, щоб привернути увагу дорослих. Саме так робить маленький Францішек, племінник Буби. Переймаючись кар’єрою, його мама Олька вирішує здати дитину у дитсадок з басейном, карате та англійською мовою. На що дід Генрик здивовано реагує: «Як з це з англійською? – дідусь картинно витріщився. – Навіщо дитині, яка не знає рідної мови якась англійська? Хіба що до Англії зібрався на заробітки?»…

Як це схоже на українські реалії! У великих містах з’явилося багато приватних дитячих закладів, де, починаючи з 3-х років, з дитиною розмовляють іноземною мовою, навчаючи її малюванню, ліпленню, гуляючи з нею на вулиці та виховуючи лідерські здібності. Навіть не російською (не секрет, що в багатьох родинах розмовляють російською), а саме іноземною. Що вже казати про українську?! Вона – не престижна, а значить, з нею менше шансів стати успішним у житті.

Але тим не менш, читаючи «Бубу-2», життя не здається похмурим. В ході свого «мертвого» сезону, Буба знаходить розраду і знову виграє картярський турнір. У винагороду отримує чужу пенсію та сталінський костюм. Перемога і гра – речі спокусливі: спробував раз, хочеш ще і ще.

Ольга Жила

Придбати цю книгу в інтернет-книгарні «ВСІ КНИГИ».