Кілька нотаток про «равликів», «королів» і любов

ОГЛЯД

Зимові свята цього року обіцяють бути як ніколи щедрими на яскраві й добрі книжкові подарунки. Особливо ж пощастить дітям! А якщо кинути поглядом по кількох яскравих новинках дитячої літератури, виявиться, що цього року все обертається навколо трьох незамінних речей – «равликів», «королів» і, звісно ж, любові.

.

 

До категорії «равликів», зізнаюся, я залучила янголів, левів, павучків, котів, чиїхось улюблених псів та інших звірів. Себто, книжки для найменших, де так чи інакше фігурують персоніфіковані звірі. Це, приміром, фантастична повість Лесі Ворониної «Планета Смугастих Равликів» (К. : Прудкий равлик, 2011) чи віршована «Казка про Старого Лева» львівської поетки Мар’яни Савки (Л. : Вид-во Старого Лева, 2011). Або ж зворушлива книжка-картинка – казка литовської малярки Сіґуте Ах «Амброзій, Мурчик і янгол» (пер. із лит. В. Журби; К. : Темпора, 2011) сповнена образами й персонажами, про яких знають хіба п’ятирічні (і ще, може, щасливо закохані). А ще – ті, хто, дивлячись на хмаринку в небі, бачить у її обрисах плакучого слона, хто вірить у вірну дружбу між песиком Амброзієм і котиком Мурчиком, у янголів-охоронців, баранців, маленьких принців і безмежні можливості суничного чаю.

На окрему увагу, гадаю, заслуговують собаки, поважні пси й малі пустотливі цуцики. Отак, у двох напрочуд добрих і дотепних книжках – «Вікно до собаки» Галини Ткачук і «Хлопчик, якого подарували цуцику» Ганни й Петра Владимирських (обидві – К. : Грані-Т, 2011) – ідеться про зворушливу дружбу дитини й пса. І, якщо повість Галі Ткачук – мудра, а разом із тим легка, весела й дотепна пригодницька оповідка, то Ганна й Петро Владимирські у своїй книжці торкаються вельми серйозних питань – взаєморозуміння між батьками й дітьми, цінностей і пріоритетів у світі мобільних телефонів і купованих-продаваних розваг, а також – дитячої самотності. Власне, цій, останній, темі й присвячено прикінцевий коментар для батьків «казкотерапевта» Катерини Єгорушкіної: у ньому йдеться про те, як бути, коли дитина почуває себе самотньою.

«Королівська» тематика звучить далеко не в одному творі. Найперше, звісно, це «Пригоди короля Мацюся» Януша Корчака (К. : А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га, 2011) – розкішна повість польського класика ХХ століття про дитяче королівство, на чолі якого став малий король Мацюсь. Також високу князівську ноту взяв і автор трилогії про джур козака Швайки, переможець рейтингу «ЛітАкцент-2010» Володимир Рутківський у своїй історичній дилогії «Сині води» (К. : Темпора, 2011). Книжку, по правді, можуть читати й старші школярі (та, зрештою, і дорослі свідчать, що вони давно так щиро над книжками не реготали): у ній багато гумору, захопливих пригод, цікавого фактажу, мало дослідженого істориками XІV століття, кривавих баталій (одначе, як наголошує автор, кров у його книжках – не для жаху, а для пригод), у ній справжня дружба (у тому числі й міжетнічна – між русичем і татарином) й вірне кохання. Одне слово, як завважив перший критик дилогії, – справжнісінька «хлопчача насолода».

Разом із тим, до «королівських» книжок я зарахувала й видані заново класичні тексти – «Кресало» Г.-К. Андерсена (К.: А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га, 2011), «Карлик Ніс» Вільгельма Гауфа (Л. : «Видавництво Старого Лева», 2011), а також серію переказів класичних творів для дітей від видавництва «Прудкий равлик» – «Попелюшку» Перро, «Фауста» Ґете, «Ромео і Джульєтту» Шекспіра. Ну, і як тут не згадати несправедливо забуту українську класику – «Чарівну тростку» Володимира Свідзінського (К. : Грані-Т, 2011) – п’ять добре знайомих, однак при цьому абсолютно оригінальних казок одного з найкращих українських поетів 20-х рр. минулого століття.

Утім, і книжки про «равликів», і про «королів» писані з любов’ю і говорять вони насамперед про любов. Про любов абсолютно різну й по-різному розказану. Батьківську, передану в іронічних віршах сучасного білоруського поета Андрея Хадановіча й майстерних перекладах ще одного батька – Івана Андрусяка («Таткові нотатки»).

Ніжну й діткливу сестринську – у водночас сумній і радісно-світлій книжці норвезького письменника Клауса Гаґерупа «Золота вежа» (пер. з норв. Г.Кирпи). Книжці про глибоку травму і те, як із нею впоратися, книжці про надію та чудодійні властивості людської пам’яті. А також – про любов абсолютно неземну, радше притчову, Коня до волошки – у книзі литовського автора Вітауса В. Ландсбергіса «Любов Коня Домінікаса» (пер. з лит. Д. Чередниченка). Я, певно, не перебільшу, сказавши, що в «Любові Коня Домінікаса» себе пізнає кожен, хто бодай колись закохувався: те, як раптом змінюється і набуває барв увесь світ, як жаби (і люди) стають милими й добрими, як співає серце й виростають крила. А далі… так, «далі буде», тільки далі – в кожного своя любов.

Наостанок хіба лишилося сказати те, що в дитячій книжці мусить бути й так зрозуміло: кожна зі згаданих у статті книжок має напрочуд вдале оформлення, саме таке, яке й мусить мати добра дитяча книжка. Але в цьому випадку, як то кажуть, краще один раз погортати й подивитися, ніж сто разів послухати. На цьому й завершую.

Гарних книжкових свят!

Із найщирішими побажаннями королівської любові до равликів

і не тільки,

Христя Нечитайко

 

 

Придбати в інтернет-магазині ВсіКниги:

Мар’яна Савка «Казка про Старого Лева»

Галина Ткачук«Вікно до собаки»

Януш Корчак «Пригоди короля Мацюся»

Володимир Рутківський «Сині води»

Г.-К. Андерсен «Кресало»

Володимир Свідзінський «Чарівну тростку»

Вітаус В. Ландсбергіс «Любов Коня Домінікаса»