Грішне життя однієї праведниці

Олена Печорна. Грішниця. – Х. : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2011. – 288 с.

 

Очевидно, такий уже наш український менталітет: звикнувши до всіляко оспіваного образу сплюндрованої матінки-України, яка все ж знаходить у собі сили підніматися з бруду, ми не можемо не повертатися до нього знову і знову. Саме тому головним лейтмотивом сучасної української жіночої прози є не так сопливі «кохання-зітхання», як нестерпні муки, що наповнюють життя Жінки, і на противагу їм – мудрість, сила й терпіння, які допомагають вистояти всупереч усій несправедливості та в ім’я всепереможної Любові.

Дебютна книга Олени Печорної «Грішниця», нагороджена Міжнародною українсько-німецькою літературною премією імені О. Гончара 2010 року, не стала виключенням – образ стражденної жінки, яка загубилася у вихорі життя, з’являється перед читачем і на обкладинці, і на кожній сторінці книги. Однак якщо відкинути зайву іронію, то варто віддати належне майстерності молодої письменниці: художня довершеність, якісний текст, глибокий сюжет і – головне – повне занурення авторки у внутрішній світ головної героїні, через що і ми можемо проникнутися її почуттями, – все це, безумовно, робить роман «Грішниця» гідним жіночої уваги.

Оселившись у невеличкому селі Чорнобильської зони – подалі від бурхливого міста, – тяжко хвора й понівечена життям Лариса – головна героїня книги – згадує усі прикрощі й радощі свого життя. Жінка записує їх у товстий зошит, аби потім опустити його на дно ставка, поховавши не просто рукописну книгу життя, а й увесь свій душевний біль. Зі спогадів Лариси ми дізнаємося про її жахливе дитинство, проведене в сім’ї батьків-алкоголіків, про сіро-колючу юність у дитбудинку, про мрії, які розбилися об асфальт великого міста. Навіть коли, здавалося, щастя зазирнуло до вікон Ларисиної душі (вона стала мамою!), темрява знову охопила його: у її маленького синочка знайшли страшну хворобу. Саме це виявилося тією краплею, яка переповнила чашу Ларисиних страждань, – і вона, переступивши межу своєї гідності, пішла шляхом грішниці…

«Навіщо рахувати гріх, коли його вимірюють. Мій глибшав, і, врешті-решт, душа опинилася під тоннами чорних вод…», – писала Лариса у зошиті своїх спогадів. Проте навіть опинившись під таким важезним тягарем, жінка не втратила любові до людей, не перестала цінувати життя, а головне – не полишила віри. Щире каяття, розуміння чужого болю, підтримка людей, яких любиш, а також глибока віра в щастя – все це допомогло Ларисі не просто пережити усі жахіття свого життя, але й дочекатися душевного спокою і справжнього щастя.

Книга написана невеликими епізодами: спогади з минулого та події теперішнього чергуються одне з одним, час від часу перегукуючись між собою. Така структура роману дуже допомагає відволікатися від сумних та трагічних моментів – і навіть занурившись із головою в море сліз, уже наступної миті ти всміхаєшся сонячному світлу. Адже життя справді-таки смугасте – підтвердженням цьому виступає практично кожна життєва історія, описана в книзі Олени Печорної. Очевидно, така життєва філософія самої авторки: «Потрібно вірити, інакше все – даремно», – говорить вона словами одного персонажа – і запалює сонце на небі кожного читача.

Жанна Капшук

Придбати книгу Олени Печорної «Грішниця »в інтернет-магазині ВсіКниги.