Море у кожного з нас в крові

Мар’яна Савка. Тінь риби. Львів: Видавництво Старого Лева, 2010. – 64 с.

Що таке вода? Вона — все. Це і роса, і дощ, і море, і сльози. Людина —  на 65% вода. Без водойми з риби б залишилася тінь. Без сліз людина стала би каменем. І це знає Мар’яна Савка. Її збірка «Тінь риби» наскрізь пронизана мотивом води.

Сама авторка родом із Тернопільщини. У юності навчалася у Львові. Зараз працює головним редактором «Видавництва Старого Лева». Кажуть, у далекій дорозі легкої ноші не буває. І Мар’яна Савка пам’ятає це. Вона тужить за простором дитинства, за водою. Та не зважаючи ні на що її поезія людинолюбна і щира з ноткою легкої туги і ностальгії.

Навколо живуть предмети – знаки минулого. Вони «незаписані не перечитані / залишені на зім’ятих серветках / квитанціях / квитках / вагонних склянках / розколочені чайною ложечкою / збиті подушками / витрушені з кишень». І всі «благальними очима…просяться до тебе». Ліричний персонаж збірки «Тінь риби» ніби говорить: «Відчуй, поміть, зрозумій, насолодися. Все надто швидко мине, стане історією».

Майже жоден вірш не обходиться без морської тематики. Очевидно, море у людини в крові. Тому кожного з нас так тягне до води. Деколи персонажі навіть ототожнюються з водою: «Море здригається схлипом. Щемливо дитячим… Дівчинка плаче. То море чи дівчинка плаче?».

Можна вдатися до формалізму і скрупульозно зауважити, що протягом цілої збірки слово «море» трапляється 16 разів. А віршів всього 38. Але це не дасть розуміння суті поезії Мар’яни Савки.

У її вірші треба вчитуватися, заглиблюватися. У книжці відсутні яскраві ілюстрації за винятком обкладинки, на якій  намальована кольорова рибина. Зате вистачає кольору емоції. Книга насичена почуттями, чуттями, близькістю чи бажанням наближення до природи. «Тінь риби» дихає морем, вібрує ним. І відсилає читача до дитинства, де були казки, де жив на книжковій полиці «Маленький принц» Антуана де-Сент Екзюпері. Суб’єкт лірики ніби ототожнюється з Маленьким принцом, який блукаючи, чогось шукає. Образи баобаба і Лиса ніби наголошують на тому, що ліричне «Я» родом з дитинства:

«Я восени зустріла лиса, А ліс довкола був рудим. Він біля мене зупинився / І запитав: «То де твій дім?»

Коли вікно плакатиме дощем чи коли літо проситиме вологи, раджу взяти у руки збірку «Тінь риби». Тоді вірші Савки перенесуть вас до моря, до відпочинку, до гармонії з собою і світом.

Грезда Світлана