Поговори з відьмою!

Соф’я Вікер Матильда. – Львів: «Кальварія» , 2010. – 256 с.

Матильду, головну героїню однойменного роману Софії Вікер, порівнюють із Гоголівською відьмою Солохою… Таємнича нестримна сила, що вирувала в її очах вабить і лякає водночас. У ній ховається «чортівня, яка затягує».

Життя Матильди Круглової – тридцятирічної жінки, успішного психотерапевта кардинально змінює єдина фатальна мить: її душевнохворий пацієнт вбиває трьох людей, а основна провина за це з певних причин лягає саме на неї.Нескінченні цькування та переслідування родичів одного із загиблих хлопців змушують Матильду покинути лікарську практику і поїхати з рідного міста, подалі від ненависного злого світу повного підступів й зрад, де залишається єдина рідна людина – матір. Жінка частково відгороджується від людей, не допускаючи поруч себе ані будь-чиїх дружніх виявів, ані кохання. У рідному місті Матильда залишає також непригорнене попелище цього фатального почуття: адже саме там коханий чоловік покинув її у день вінчання.

Матильда викреслює минуле і певний час живе нинішнім днем, влаштувавшись ворожкою у салон езотерики «Чумацький шлях». Вміння ворожити на картах Таро жінка перейняла у дитинстві від прабабусі. І саме тепер за його допомогою вона може забезпечити собі стабільний заробіток. Аж поки одного дня у двері «Чумацького шляху» не стукає минуле. На порозі кабінету з’являється  дивна «шляхетно старіюча» жінка, на ім’я Амалія Вікентіївна, яку цікавить не ворожіння на картах, а сама Матильда як психотерапевт, який може допомоги.

Син жінки Сергій Орлов – власник відомої похоронної корпорації «Чорний квадрат» після смерті дружини опинився в глибокій депресії і його потрібно негайно рятувати. Погодившись допомогти Матильда, сама того не усвідомлюючи, кардинально змінює власну долю. Цим змінам передуватимуть зустрічі, які б мали називатися курсом лікування у психоаналітика. Але незвичайність їх полягає у тому, що основним засобом у боротьбі з депресією Орлова стають карти Таро.

Саме у цю ламану епізодичну лінію сюжету авторка вкладає найбільше смислове навантаження, без неї роман виглядав би нічим іншим як легким сентиментальним жіночим чтивом, хай і з яскравою пригодницькою канвою, а проте позбавленим здатності вплинути на світогляд читача. У цих невимушених майже «домашніх розмовах за чаєм» Матильди й Орлова піднімаються філософські питання існування людини та світобудови, добра та зла, релігії та історії, походження давніх цивілізацій та сучасності. Матильда вчить Орлова, а водночас й читача, робити вибір та знаходити альтернативу у підходах до будь-яких життєвих ситуацій. Магія у романі – категорія контрастна та інверсійна, яка служить «страховкою», а в окремих випадках основою, яка зцементовує у романі наративи принциповості та документальності. Вкраплення останнього – наслідок пошуків автора Соф’ї Вікер як професійного історика-єгиптолога.

Однак, якою б неоднозначною, сповненою суперечностей не була людська сутність, скільки б не дошукувалися відповідей на складні питання та не перевіряли життєві істини – світ і Бог, за романом Вікер, вказують на те, що найголовнішою енергією, яка здатна будь-що, змінювати, руйнувати чи створювати є кохання. У що воно вилилося цього разу – ви прочитаєте на сторінках роману.

Тетяна Землякова