На Бога надійся, а сам розум май




Не знаю, як вам, а мені Бог допомагає. Інакше залишився би старий Кумле, без роботи, а в теперішні кризові часи це небезпечно. Однак, дяка Богові, здібних булочок вистачає і мені, щоб попрацювати, і вам – щоб посміятися.

 

Але, як виявляється, Господь допомагає не тільки мені. Заходжу я до книгарні й бачу на полиці книжку «Современный ремонт квартиры и дома с Божьей помощью». Автор – «Отец Вадим». Щоб ви не думали, що я брешу, сфотографував обкладинку і представляю на ваш суд. Зміст книжки – тема окремої розмови. Розділ перший – молитви, зокрема, про захист від злодіїв, від пожежі, а також «молитва о защите от сглаза во время строительства, ремонта дома».

 

 

Можна погодитися з отцем Вадимом: який може бути сучасний ремонт квартири без Божої помочі? Нічого не вийде. Проте без Божої допомоги, між нами кажучи, не можна робити й інших справ. Тому пропоную цьому чудовому авторові нові теми для книжок. Наприклад, «Як схуднути з Божою допомогою», «Граємо в більярд з Божою допомогою», «Вивчаємо геометрію з Божою допомогою» чи навіть «Кама Сутра з Божою допомогою» – а що, Господь звелів плодитися й розмножуватися, тож будемо виконувати його завіт.

 

 

А от у Харкові без Божої допомоги навіть хліб не печуть. Отака вивіска висить на одній із тамтешніх хлібних крамниць Що там – чекати Великодня, не спати вночі, святити паски? Застаріли ви, панове. Паски в церквах нині починають святити ще напередодні в обід, а хто проспав великодній ранок, може приходити до церкви й опівдні, – добрі попи посвятять. Ну, а якщо просто ліньки йти до церкви, заходьте до найближчої хлібної крамниці – все вже посвячено для вас. Тільки гроші платіть – і причащайтеся.

 

 

От він – сучасний маркетинг.

 

 

Мені чомусь пригадалися уроки історії, коли ми вчили, що підлі католики вигадали продавати людям прощення гріхів – індульгенції. Хіба не схоже?

 

 

У тому, що сучасна релігія – це передусім бізнес, я ніколи не сумнівався. Але коли бачу біґборди з рекламою мощів святого Тимофія або подібні вивіски й книжки, мені стає сумно. Але геть сум! Поїду до Харкова, зайду до Свято-Озерянського храму й попрошу разом із хлібо-булочною продукцією посвятити Здібні булочки. І відтоді писатиму на горі – «Здібні булочки освячено…», і далі за текстом.

 

 

Ну, а ви посмійтеся разом зі мною, але пам’ятайте старе прислів’я: «На Бога надійся, а сам розум май».

 

 

 

Залишаюся ваш вічно,

 

Троль Кумле