Карається клавіатурою

Для мене метро – джерело натхнення. А що, скажіть, робити, коли їдеш, щільно притиснутий до сусідів і не можеш поворухнутися? Звісно, коли притискають до гарної жіночки – це надихає більше, а якщо до напарфумленого молодика – значно менше, але тоді можна шукати натхнення деінде, наприклад, у рекламних оголошеннях. Через кризу кількість рекламодавців зменшилася, зате з’явилися «чорні» рекламники – люди, які самостійно клеять у метро оголошення – про роботу, про послуги й таке інше. Вам подобаються ці маленькі папірці, які щільно вкривають стіни поїздів? І мені не подобаються. І адміністрації метрополітену теж. Вони навіть спеціальне оголошення повішали: «ЗАБОРОНЕНО самостійне розміщення реклами! Карається статтями Кримінального кодексу!» Страшно? Отож. Якщо вас упіймають на подібному неподобстві, будете покарані, і не просто так, а статтями Кримінального кодексу. У старі часи карали батогами, канчуками чи просто лозиною. А зараз – статтями. Технологія проста – порушник затискається між дверей вагону, ззаду підходить начальник станції – і статтями його, статтями! Щоб знав. Навіть перелік, якими саме статтями треба карати, вказано, аби начальник не заплутався. Статті, звісно, невеликі, однак головне – це педагогічний ефект. Людина, яку покарали статтями, більш не наважиться простягати свої брудні руки до чистих стінок громадського транспорту.

Такий метод покарання припав мені до смаку. Я навіть пожалкував, що його придумали тільки зараз. Уявляєте, якби Богдана Хмельницького та покарати статтями – наприклад, Березневими, тими самими, що призвели до нашого трьохсотлітнього рабства, тобто, пробачте, братства з Росією? Або карати неуважних журналістів їхніми ж статтями. А рекламодавців – рекламними оголошеннями. Оце була б користь!

Ну, а чим і як карати редакторів інтернет-сайтів, навіть не можу припустити.

«Ш. Агнон стал писателем мирового уровня, 85 его произведений напечатаны в переводах на 10 языков мира. Ему первому среди родившихся в Украине и первому среди тех, которые писали ивритом и идишем, присудили Нобелевскую премию в области литературы (1966 г.). Ш. Агнон получил это отличие как гражданин государства Израиль, вместе с тем лучшие его произведения – о судьбе галичских евреев, тех, которые жили в Украине, и тех, кто отправился в далекие миры», – пише новинний портал Ліга.

Почнемо з «писали ивритом и идишем». Вам не здається, що тут попрацював той самий автор, що і в оголошенні «карається статтями»? Тільки в цьому разі він перекладав з української російською. Ну а «галичские евреи», які «отправились в далекие миры» – це, безперечно, шедевр. Щиро кажучи, я спочатку гадав, що йдеться про київського мера, який постійно перебуває в тих самих «далеких мирах», але потім подивився оригінал повідомлення українською мовою й усе зрозумів. «ПОДАЛИСЯ В ДАЛЕКІ СВІТИ» – от як звучить першоджерело. Відчуваєте різницю? «Подалися в далекі світи» і «отправились в далекие миры». Не обов’язково бути «галичским евреем», щоб зрозуміти, що це не одне й те саме.

Слухайте, а може, їх карати клавіатурою? Інтернетних редакторів. Попередити всіх: використання автоматичних перекладачів карається клавіатурою. По руках. Або по іншому місцю. Щоб пам’ятали.

А ви, шановні мої читачі, пам’ятайте, що є в редакції ДЧ старий Троль Кумле і він живиться «здібними булочками». Як побачите найздібніші – присилайте. Разом посміємося.

Троль Кумле