Пролетарські яйця, або Схід і Захід разом

Довелося тут мені відвідати вугільну столицю України. Вірно, Донецьк. І навіть пожити там кілька днів у приятеля. Він – людина гостинна, але лінива, тому вечеряли ми разом, а снідати мені доводилося самому, бо я надто рано прокидався. Це, як ви зрозуміли, вступ.

 

Тепер до справи. Не знаю, як ви, а я зранку люблю підсмажити собі яєчню. Беру з холодильника яєчко, розбиваю над гарячою сковородою з салом, слухаю, як шкварчить – краса! Беру друге, вже замахнувся ножем, щоб розбити, і раптом бачу на яйці напис: “Пролетарское отборное”. Скажу чесно – рука відразу опустилася. Я, звичайно, люблю яєчню, але не до такої міри, щоб кривдити пролетаріат. Це ж треба, до чого дійшли донецькі олігархи! Відбирають у пролетаріату останнє, ще й цим хваляться! “Отборное”, бачте! Пам’ятаю, класик марксизму-ленінізму казав, що пролетаріатові нема чого втрачати, крім своїх ланцюгів, – так от, він помилявся. Бо не врахував яйця. І тому мені на думку відразу спало нове гасло: “Пролетарям нема чого втрачати, окрім яєць!” А заразом порада всім братам-пролетарям – пильнувати яйця, щоб бува не відібрали. Бо з нинішнім капіталістичним ладом озирнутися не встигнеш – відберуть.

 

Одним словом, залишився я без сніданку – не наважився зазіхнути на пролетарське. А потім прокинувся мій приятель і пояснив, що я – бовдур. Що на яйці написано не “пролетарское”, а “пролетарскАЯ”, птахофабрика так називається. Я наполягав на своєму – адже яйце кругле і на ньому літери відбиваються не зовсім добре, хтозна – “ое” чи “ая” наприкінці? Він у відповідь показав мені упаковку, де було зазначено назву виробника, і все-таки умовив поснідати. Їв я, звичайно, обережно, і думав – чого це комуністи обрали таку екзотичну назву для птахофабрики? І чого б це зараз її не переназвати? Або вже зробити справжню торгову марку – серп і молот, а під ними напис – “Яйця пролетарські”. І гасло “Пролетарям нема чого втрачати, окрім яєць!” Гадаю, за таким товаром люди б займали чергу з ночі, як за часів соціалізму.

 

Ну, а повернувшись додому, я знайшов у поштовій скриньці лист від Володимира Яремчука зі Львова. От яку вивіску він сфотографував поблизу Львівського залізничного вокзалу: “Тостерна”. Чудове місце, де можна поласувати свіжим ТОСТЕРОМ, чи не так? Пан Володимир, щоправда, стверджує, що тостерів йому так і не запропонували, натомість дали поласувати ТОСТАМИ, тобто підсмаженим хлібом. У своєму листі він обурюється – для чого вживати іноземні слова, якщо ти не зовсім добре знаєш, що вони означають? А я скажу – українською слово “тост” означає не зовсім те, що англійською. На цьому, власне, і зіграли хитрі підприємці – побачивши натяк, пасажири всі як один зацікавляться. Ну, а від перевірок можна відмахнутися – у мене, мовляв, не п’ють тости, а їдять, і навіть продемонструвати той самий ТОСТЕР, тобто апарат для смаження хліба.

 

От я і думаю – у Львова та Донецька насправді значно більше спільного, ніж різного. І там, і там не думають над тим, що пишуть. А отже, Схід і Захід разом!

 

 

Ну, а я залишаюся посередині між ними і закликаю вас, шановні читачі, приєднуватися до збирання здібних булочок. Незалежно від того, де ви живете – на Сході чи на Заході, — їх знайдеться багато. А значить, багато приводів посміхнутися. Пишіть мені на адресу редакції або електронною поштою kumle@skrynia.com.ua

 

 

Троль Кумле