Василь Гоголь-Яновський: у затінку синової слави







Про нього або нічого не знають, або знають дуже мало. В більшості людей на запитання «Хто такий Василь Гоголь?» лише одна відповідь – запитання: «Батько Миколи Гоголя?». Більш обізнані говорять, що він був нащадком двох родів, імена яких назавжди залишаться в історії України. Але невже це все, що можна сказати? Ні, це далеко не так. Ким же був Гоголь-Яновський, якою була його доля і що він зробив для української літератури – читайте далі.

 

 

 

Нащадок козацького роду

 

 

Починаючи з Остапа, прапрапрадіда Василя Панасовича, родина Гоголів повна неординарних особистостей. Остап Гоголь – політичний та військовий діяч України XVII ст., походив зі старовинного волинського роду. За своє життя він встиг побути вінницьким та могилівським полковником і навіть наказним гетьманом Правобережної України. Прадід Василя Гоголя, Ян Прокопович, був лікарем і православним священиком. Діда, Дем’яна Яновича, який на честь батька доповнив прізвище Гоголь Яновським, також висвятили у священики. Батько, Панас Дем’янович, – писар, секунд-майор, перекладач, домашній учитель, навчався в Києво-Могилянській академії, знав шість мов, отримав від російського царя звання дворянина. Василь Гоголь-Яновський народився 1777 року на хуторі Купчинський на Полтавщині, навчався в Полтавській духовній семінарії. Одружився він за досить дивних обставин. Як згадував сам письменник, майбутня дружина йому… приснилася. А потім він випадково зустрівся з племінницею своєї знайомої, яка наче дві крапі води була схожа на дівчину зі сну. За свою майбутню дружину Марію Василь Гоголь був значно старший і терпляче чекав, поки її виповниться тринадцять, аби заручитися. Коли Марія доросла до чотирнадцяти – вони одружилися. Пізнати радість батьківства молодому подружжю довелось не одразу: чотири викидні, двоє немовлят народилося мертвими. І лише сьома вагітність виявилася вдалою – зрештою, в подружжя народився син Микола, а пізніше на світ з’явилася донька Ольга.

 

 

 

На театральних підмостках

 

 

До 1825 року Василь Гоголь-Яновський перебував на службі у свого родича – Дмитра Прокоповича Трощинського, колишнього міністра імператорського двору, який організував власний театр із кріпосними акторами. Василь Панасович займався його театром, оскільки вважав, що бідні родичі мають догоджати «повітовому маршалу». Кріпосні театри в той період – один із основних осередків культурного життя. І в цій царині сім’я Гоголів займала чільне місце. Перебуваючи на посаді особистого секретаря Трощинського, Гоголь вдало поєднував роботу режисера і актора, сценариста і керівника театру. До гри на сцені залучав свою дружину, яка була справжньою красунею і талановитою актрисою. В основному ставили пєси за мотивами творів Івана Котляревського. До речі, з Котляревським Гоголь-Яновський був знайомий ще з семінарських років, вони часто зустрічалися в Полтаві і листувалися (на жаль, це листування до нас не дійшло). Іван Петрович навіть приїжджав до маєтку Трощинського і бачив на сцені всі пєси Гоголя-батька, які тут показували, – це були переважно водевілі за сюжетами народних казок.

 

 

«Простак, або Хитрість жінки, перехитрена москалем»

 

 

Здається, Котляревському пощастило більше, ніж його сучасникам – аматорам театру, бо з кількох десятків пєс Гоголя-Яновського до наших днів збереглася лише одна – «Простак, або Хитрість жінки, перехитрена москалем», що вийшла друком в журналі «Основа» у 1862 році і крім того окремо видавалась у 1872, 1878 і 1882 роках. Особливості мови дійових осіб в цьому творі відповідають ролям так, як цього вимагала давня практика: українська мова селян, російська заїжджого москаля, книжні «словеса» дяка. Інший водевіль Гоголя-батька «Собака-вівця», на жаль, втрачено. Але цитати з нього стали епіграфами до творів Гоголя-сина «Сорочинський ярмарок» («Що, боже то мiй, господе! чого нема на той ярмарцi! Колеса, скло, дьоготь, тютюн, ремiнь, цибуля, крамарi всякi… так, що хоч би в кишенi було рублiв i з тридцять, то й тодi б не закупив усiеi ярмарки») та «Майська ніч» («Ворог його батька знае! Почнуть що-небудь робить люди крещені, то мудруютця, мудруютця, мов хорти за зайцем, а все щось не до шмигу; тільки ж куди чорт уплетецця, то верть хвостиком – так де воно й візмецця, неначе з неба»). Микола Гоголь хотів здійснити постановку батькових комедій в Петербурзі, та, на жаль, не склалося.

 








 

Що ж до «Простака», то невідомою залишається дата його створення. Але ще за життя письменника ця пєса вважалася першою українською комедією та вершиною тогочасної вітчизняної літератури. Є припущення, що Гоголь свого «Простака» написав раніше, ніж Котляревський «Москаля-чарівника» (твори схожі за сюжетною лінією, але в цьому не має нічого дивного, адже обидва автори черпали натхнення й мотиви з народу й народної творчості відповідно). Стосовно схожості цих п’єс Пантелеймон Куліш зауважував: якщо водевіль Гоголя був першим, то це значно зменшує цінність твору Котляревського. Якщо ж навпаки, то Василю Панасовичу вдалося те, що мало кому вдавалося після запозичення сюжету: він виправив помилки попереднього автора і вдихнув у твір нове життя. Куліш так писав у передмові до п’єси: «Словом, «Простак» Гоголя, в усіх відношеннях вище «Москаля-чарівника» і може бути названим першою українською комедією». Мабуть, зараз не варто з’ясовувати, хто у кого що підгледів, запозичив і переробив. Головне, що і Котляревський, і Гоголь робили одну спільну справу – розвивали нову українську літературу, літературну мову. Але якщо припустити, що “Простак” з’явився раніше, ніж “Москаль-чарівник”, то це повністю змінить акценти в історії становлення української літератури.

 

 

 







Родинна конкуренція

 

 

У 60-х роках ХІХ століття Василя Опанасовича вважали видатним українським письменником, одним із тих, хто започаткував українську літературу. Тобто він був не просто батьком знаменитого Миколи Гоголя, але й автором блискучих драматичних творів. До речі, “молодший” письменник дуже поважно ставився до “старшого” і вважав його своїм першим вчителем – адже йому батько ще в дитинстві відкрив усі таємниці театру (хоч і домашнього). Поєднуючи отримані від батька знання і власний досвід, Микола Гоголь добився більше за Василя Гоголя. Якщо твори Гоголя-старшого були відомі в основному локально, а п’єси ставилися в кріпосних театрах, то твори Гоголя-молодшого (ще за його життя) йшли в кращих театрах Києва, Петербурга і Москви; а за його творчість і досі сперечаються дві держави. До того ж найпопулярніші твори Гоголя-сина виходили майже в усіх країнах світу. Гоголеві-батьку пощастило менше – він майже невідомий широкому загалу, з кількох десятків його пєс до нас дійшла лише одна, але й та виходила друком уже після його смерті. Можливо, Гоголь-Яновський просто не встиг стати відомим – адже прожив усього 48 років. Можливо, він поділився з сином не лише літературним талантом, а й віддав свою щасливу долю, аби самому лишитися в затінку його слави…

Анна Богородіченко