Весняний “Медвін”: діти, Гоголь і жодної кризи

Не повірите: цьогорічний Четвертий весняний київський книжковий ярмарок був не те що повноформатним, а, на думку деяких видавців, найуспішнішим за всю історію існування! І це в наші часи у нашій країні! Схоже, його традиційні організатори – компанія «Медвін» та Українська асоціація видавців і книгорозповсюджувачів (цей тандем ще довго буде камертоном таких заходів) – знають якесь магічне заклинання. Або просто маркетологів талановитих запросили. У будь-якому разі з 2 до 5 квітня кияни та гості міста мали можливість взяти участь у святі вітчизняного (із додачею окремих близькозарубіжних учасників) книговидання.

 

Із самої церемонії відкриття – дещо пафосної, але досить змістовної – було почато якнайширший розголос акції «Будуємо Європу для дітей і разом з дітьми». Взагалі-то майбутніх читачів на ярмарку любили й раніше – але зараз це стало особливо актуальним у зв’язку з відзначенням 60-ої річниці Ради Європи та в контексті реалізації Стокгольмської стратегії щодо захисту прав дітей. Що ж, видавці як слід осідлали хвилю нинішнього бебі-буму – і книг цікавих навезли, і письменників дитячих запросили, і майстер-класи дитячі організували, і конкурс дитячого малюнку серед неповносправних дітей (кажучи негарним, але зрозумілим словом – інвалідів) провели… Та й самих дітей на ярмарку не бракувало – втім, як і завжди. Тому можна потішити себе думкою, що підростаючі покоління неписьменними не виростуть. Четверте квітня взагалі було Днем дитячої книги, серед розмаїття заходів якого слід зазначити святкування 75-річчя культового дитячого видавництва «Веселка».

 

 
Кругла гоголівська річниця стала чудовим інформаційним приводом для трьох видань, присвячених цій неоднозначній постаті, – всі три презентації відбулися другого квітня. 

 

Більшість заходів книжкового ярмарку – презентації нових книг на стендах видавництв та автограф-сесії авторів там же. Взявши програму, легко було вибрати те, що цікавить. Проте, звичайно, деякі видавці не стали чекати з моря погоди і проявили креативність у залученні читацьких мас – адже ярмарок і має вирувати яскравими барвами! На вході до ярмарку стояв «Прес-курінь», практично справжній, з запашною таранею та мальовничим казанком. Кращого місця для публічних інтерв’ю з відомими письменниками годі й придумати! Для дітей проходила розважально-ігрова програма «Фантастичне багатоборство» від видавництва «Зелений пес» – адже діти люблять гратися, їхній порив можна хіба що скерувати, а тут переможець навіть отримав звання майстра спорту… (До речі, тут поєднувалися книжковий ярмарок та асамблея фантастики «Портал», оскільки капітаном цього нового виду спорту був фантаст Сергій Дяченко, який закликав усіх шанувальників своєї творчості відвідати цей захід.)

 

 
Потішили відвідувачів і хлопчики в камуфляжі, котрі роздавали повістки на презентацію книги «Брат» Ігоря Беркута та Романа Василишина (видавництво «Самміт-книга»). Дуже грамотно обставлене попередження про можливі наслідки політичної недалекоглядності, особливо для східних регіонів. Несподіване і в міру бентежне.

 

«Подією в події» був традиційний Християнський літературний ярмарок – утім, ситуація віддзеркалювала релігійний плюралізм нашої держави: окрім традиційного християнства було гідно представлено і видавництва язичників, і буддистів, і кількох зовсім уже альтернативних езотеричних шкіл.

 

На ярмарку можна було відзначити подальшу експансію різних некнижкових форм літератури – побільшало аудіокниг, електронних книг та… футболок із різними написами! Що ж, це теж своєрідна форма літератури…

 

 
Тому можна констатувати – Київ залишився містом, що читає. І навіть, здається, читає ще більше, всіляко намагаючись поширити цю хворобу!

 

Коментарі

 

Андрій Курков, письменник:

– Приємно, що багато людей було вже на відкритті і що багато видавців приїхало з різних регіонів України. Криза? Її поки що помічають видавці, а не письменники. Для мене виставка – це спілкування з читачами, видавцями, колегами. Комерційного інтересу в мене тут нема. Просто треба підтримати видавців, допомогти їм продати трохи книжок, представити молодих письменників. Я буваю на багатьох книжкових виставках – нема сенсу порівнювати їх між собою, вони різні. А особливість конкретно цієї виставки в тому, що вона проходить у Києві, вона національна.

 

Едвін Задорожний, директор виставкової компанії «Медвін»:

– Головною особливістю цієї виставки є те, що вона проходить у час кризи. Коли ми зайдемо на Петрівку, то побачимо, що книжковий ринок зменшився на третину. Навіть нових російських книг не стало – і це зрозуміло: як і наші, їхні видавці почали менше видавати, і ціни полізли вгору, бо валюти наші попадали… Ми точно знаємо, що наші київські виставки залежать від Петрівки, бо, наприклад, у Львові такої Петрівки нема. Парадокс: видавництвам гірше через кризу, а виставці краще! Відвідувачів начебто менше, але вони приходять із грошима. У Львові йдуть, як на свято, навіть із прапорами! А у нас таке свято щодня на Петрівці.

Виставка наша стала більшою, ніж навесні того року (з осінньою не порівнюю – вона більш знана, хоча видавництв-учасників більше, ніж навіть восени того року). Учасники стверджують, що їхній економічний результат кращий, ніж торік.

А дитяча тематика поактуальнішала, бо ми стали розумнішими! Ми зрозуміли, що на кожній виставці треба приділяти значну увагу дітям, адже дорослі можуть вибирати книги на свій смак. А ми маємо працювати на формування смаків дітей – вчити і привчати їх читати, давати їм гарно оформлені книжки. Проте не варто робити спеціальну дитячу виставку – адже батькам теж має бути цікаво… І взагалі, ми маємо робити не форуми, а ярмарки, де було б багато напрямків і культурологічних заходів, бо ми – СТОЛИЦЯ!

 

Елеонора Сімонова, директор видавництва «Нора-друк»:

– Ярмарок напрочуд вдалий! Ми не встигли зробити до нього нічого нового – на початку року був великий провал, ми сподівалися з першого січня видавати новинки, та через подорожчання паперу та інші негаразди це довелося відкласти. Але – попри те – вже майже все розпродали! Хоча для нас ці ярмарки – передусім спосіб нагадати про себе читачам, надати їм можливість поспілкуватися з письменниками, взяти автографи…

 

Лариса Денисенко, письменниця:

– Дуже цікаво дивитися в очі своїм читачам! Ми всі гіпотетично можемо уявити, хто нас читає, але коли так, обличчям до обличчя… Різні чоловіки, жінки, різних смаків і уподобань, коли вони тобі кажуть «спасибі» за те, що ти пишеш, або питають: «А з чого найкраще починати знайомитися з вашою творчістю?» – це так піднімає настрій! Я не думаю, що моя присутність якось суттєво впливає на кількість проданих книжок – вони самі повинні говорити за себе, автор може бути хіба що посередником між видавцем і читачем, хоча деякі люди приходять просто поспілкуватися.

Атанайя Та