Книжковий світ-2008: кіно і курінь

Неювілейний, ХІ Київський міжнародний книжковий ярмарок  «МЕДВІН. Книжковий світ – 2008» з повним тріумфом пройшов на своєму традиційному місці з 6 по 9 листопада. Повний тріумф полягав у вкрай насиченій програмі заходів, оптимальному балансі постійних учасників та нових облич, а головне – у небаченому напливі відвідувачів. Ярмарок кипів і вирував, і щоб дістатися до обраного місця експозиції, треба було проштовхатися крізь натовп однодумців. Приємно дивувала кількість немовлят, яких їхні батьки несли на ярмарок у різних спеціальних пристроях, – просто хотілося вірити у тяглість традицій читання, яка не помре з останнім поколінням, що вчилось у радянській школі…

Поруч із традиційними заходами (як, наприклад, підбиття підсумків конкурсу «Книжковий дивосвіт України» з врученням 21 нагороди в основних номінаціях, 8 – в додаткових номінаціях плюс ще двох окремих дипломів) учасники фестивалю потішили новаторським підходом. Аби донести до потенційних читачів інформацію про свої твори, особливо креативні видавці вигадали пустити поміж відвідувачів мальовничий дитячий велосипед, на якому їздив робот на дистанційному управлінні, вбраний у символіку видання (попри створення додаткової тісняви, чудо техніки викликало загальне здивування). Колоритно виглядали учасники театралізованої презентації, які курсували між відвідувачами і запрошували подивитися їхню міні-виставу – можна було, скажімо, спіймати чоловічка в зеленому і запитати: «Звідки ти, ельфе?” – і одержати темпераментну відповідь: «Я – не ельф! Я ящірка! Невже не видно? Це костюм такий! Приходьте на нашу презентацію – і все побачите!»

Привертав увагу також мальовничий куреник на підвищенні при самому вході до експозиції – це був так званий «Прес-курінь», влаштований «Другом читача». На цій невеличкій літературній сцені у невимушеній обстановці, на лавці, під рибальською сіткою зі справжньою таранею, журналісти публічно спілкувалися зі своїми гостями – переважно відомими письменниками. Всі охочі могли або поспостерігати за цим процесом, або взяти в ньому участь – мікрофон у журналіста можна було позичити і поставити свої запитання.

Цьогоріч спостерігалося, так би мовити, комплексне охоплення відвідувача: крім друкованої продукції, письменники привозили її кіно- або телеверсію. (У крайньому разі, письменники розповідали про подробиці зйомок.) Наприклад, Андрій Кокотюха таким чином анонсував свої романи «Повзе змія» та «Легенда про безголового», а Лада Лузіна навіть показала повні версії стрічок «Комплекс принца» та «Маша і море». Марина та Сергій Дяченки презентували два анімафільми за своїми казками – «Театральний роман» і «Червона жаба», а також кінострічку «Населений острів» за твором Стругацьких, сценаристами якого і є подружній дует українських фантастів.

Утім, фантастика як чи не найуспішніший жанр сучасної української літератури мала свій окремий день на фестивалі. А таким собі «субфестивалем» у рамках «МЕДВІНа-2008» став ІІІ Київський міжнародний фестиваль християнської книги – проте на ідейному фронті не бракувало й інших гравців: свої видання презентували всі бажаючі, від рідновірів до ритмологів.
Що ж до «міжнародності» фестивалю, то цей статус підкріплювався деякими учасниками з-за найближчих державних кордонів: Росія, Польща, Білорусь. Проте вирізнити іноземця серед загальної людської маси було неможливо: всі однаково раділи книжковому розмаїттю і поповнювали свої домашні бібліотеки продукцією конкурентів.
Якщо на цьому книжковому ярмарку і були незадоволені, то вони гарно маскувалися!

Коментарі:

Михась Скобла, письменник, перекладач (Білорусь):

Бачите цей кульок із книжками? Це вже третій! А я ж так сподівався повернутися до Мінська порожняком – думав, роздам тут антологію української поезії ХХ ст. у моїх перекладах, звільню валізу…
Можна порівнювати цей ярмарок із його мінським аналогом, який щороку проходить на весні із запрошенням зарубіжних видавництв. Там теж є багато красивих книг – єдине, що засмучує, це те, що з кожним роком дедалі менше на цьому ярмарку книжок білоруською мовою… Вам це важко зрозуміти, тому не будемо розвивати цю тему. Краще зазначимо, що на Київському книжковому ярмарку поміж нашими країнами прокладаються нові культурні мости – замість тих, радянських, які вже давно струхлявіли. Виходять якісь антології – ось я натрапив на білорусько-українську антологію «Зв’язок – розрив», у нас з’явилися номери українських часописів «Архе» та «Дієслов». До речі, повезу з собою до Мінська великий українсько-білоруський словник професора-мовознавця Півторака – гадаю, що це сприятиме моєму більшому опануванню українською мовою…

Сергій Пантюк, письменник:

Ярмарок традиційний, все як завжди. Якщо чесно, не бачу нічого такого, що б відразу хотілося бігти і купити,  чого не було торік… Я неуважний. Тут мають бути якісь нові видання, але оскільки я у цьому всьому кручуся, то багато чого прочитую задовго до того, як воно стане книжкою, тому сюди я приходжу виключно для того, аби потусуватися з друзями! І це чудова нагода!

Леонід Фінкельштейн, директор видавництва «Факт»:

Я не порівнюю цю виставку з іншими. Є читач, з яким можна поспілкуватися, якому можна розповісти про улюблені книжки, – отже, все нормально. Для мене важливий зворотний зв’язок із читачем – тільки це, економічні важелі книжкового ринку в Україні взагалі геть відсутні. На превеликий жаль, це все гра. Нам обіцяють посадовці, посадовцям обіцяють і президент, і прем’єр… А нам треба працювати! Що ми і робимо. І намагаємося нашим високопосадовцям побудувати Україну…
Розумієте, я ж усе-таки не яблука вирощую і не корів розводжу – я видаю книжки. Я не виходжу на базар і не кричу, що у мене найсвіжіше м’ясо чи найсолодші яблука. Я розповідаю читачам про свої книжки – і мені ніколи не бракує співрозмовників…
Шкода, що у цьому людному залі я не бачу жодного чиновника – оце якби Верховна Рада у повному складі сюди прийшла, та Секретаріат Президента, та їм подібні… і кожен купив по дві книжки – уявляєте, як би вони цим підтримали видавців?

Альона, представниця видавництва «Алгоритм» (Росія):

Ми щорічні учасники як березневої, так і листопадової виставки. Ми дуже задоволені Києвом і бачимо, що таких книг, як ми видаємо, в Україні наразі практично нема. А людям це цікаво, бо це політичні бестселери тощо. Відвідуваність виставки, звичайно, дуже виросла – особливо після першого дня, коли прийшло телебачення, і люди дізналися, що виставка взагалі є – бо раніше вони навіть не здогадувалися про факт її існування…
Для нас виставка – це спосіб докричатися до читача. Ми нарешті маємо свого офіційного представника в Україні, який займатиметься постачанням наших книг на ринок України – а не лише самого Києва. Всі новинки з’являтимуться тут відразу після своєї прем’єри у Москві, а не за півроку, як донині.
Хоча вважається, що український книжковий ринок окупований російськими видавцями, насправді все не зовсім так: лише «Ексмо» та «Махаон», видавництва-гіганти, мають тут вільний шлях і пакують ринок своїми виданнями досить щільно. А знайти щось про філософію чи політику досить складно…

Атанайя Та