Тілько ві Львові!

„Бо де ще є людям так файно, як ту? Тілько ві Львові!” – старовинна пісенька лунає над книжковими ятками та натовпом читачів з усієї України. І залишається тільки погодитися з нею.

.

„Бо де ще зобачиш таку красоту?”, і при чому одночасно – Леоніда Кравчука, який пише автографи, сидячи просто на стенді, Януша Вишневського в облозі шанувальників, католицького священика Кнотца, який дає поради у питаннях сексу, Сергія Жадана, що камлає над мікрофоном, Юрія Андруховича зі свіжонадрукованою книжкою, Оксану Забужко зі свіжоненадрукованою, братів Капранових біля зелного „Запорожця”, Андрія Куркова разом із „Садівником з Очакова”, Олександра Ірванця у фірмовому іронічному форматі, Марека Краєвськогоі із свіжим романом про Львів, Василя Шкляра із розповідями про Холодний Яр, каталонських, литовських, польських, норвезьких, французьких авторів, що читають тандемом із нашими, прем’єри, презентації, дискусії, читання…

.

Цьогорічний Форум став справжньою літературною Меккою – проігнорувати його змогли хіба хворі чи то невірні, а ще – представники діючої влади з Києва. Втім, можливо, вони захворіли…

.

Розповісти про головне свято книжників у кількох абзацах – справа безнадійна, для цього не вистачило б навіть кількох випусків газети.

.

Перевага і одночасно недолік такого масштабного дійства у тому, що кожен відвідувач бачить свій Форум – залежно від того, на які заходи встиг, до кого з письменників прорвався. Саме тому ЗМІ пістрявіють полярними оцінками – від захоплених коментарів тих, хто отримав свою долю успіху до нищівної критики від тих, хто не вписався у загальний ритм.

.

Звісно, у Львові, як ніде помітна криза у книговидавничій галузі. Кількість новинок, які привезли видавництва, просто-таки смішна у порівнянні з 2008-м, а проте це дозволяє біля кожної з них створити інформаційний вир. Ціни на книжки вражають різноманітністю – від 5-10 гривневих пропозицій розпродажу до тризначних цифр біля товстих кольорових альбомів. Груба книжка у твердій палітурці за 50 гривень вже не здається читачам задорогою. Багато хто з видавців повернувся до політики підтримання на стенді гуртових цін – що поробиш, треба дбати про читача.

.

Літературний фестиваль, що вже вп’яте супроводжує книжкове свято у Львові, „розлізся” центром міста по театрах, кав’ярнях, залах музеїв та вишів. Порівняно з Форумом тут відчувається брак досвіду – скарги на те, що найцікавіші події перетинаються у часі, що письменники не завжди доходять до своїх виступів та на інші накладки, чуються від журналістів та читачів. Однак чомусь віриться у те, що поступово організатори навчаться виокремлювати головні події і дисциплінувати принаймні зіркових гостей свята, тим більше, що вони й самі готові дисциплінізуватися – бо де ще привчатися поважати читачів, як не тут, у книжковій столиці?

.

Окремою темою Форуму, до речі, стало саме питання книжкової столиці – після ініціативи з проголошення Львова столицею світу у 2014 чи 2015 році, до неї долучилися політичні партії – зокрема одна з них стала збирати підписи серед відвідувачів, а також влада Львова та області, яка заявила про повну підтримку цієї ідеї, ну і звісно, львів’яни, яким дуже сподобалася думка про піднесення престижу рідного міста. І якщо все це не перетвориться на звичайну передвиборчу колотнечу, можна сподіватися, що люди консолідуються навколо книжки, так само, як влада консолідувалася навколо футболу. Пролунали навіть пропозиції про офіційний статус Львова, як книжкової столиці України, щоправда, хто і у який спосіб має цей статус надати, залишається незрозумілим.

.

Але так чи йнак, після цьогорічного Форуму залишився приємний післясмак, і навіть паростки оптимізму у серцях видавців та читачів. Добрий виторг, цікаві зустрічі, гарні книжки, море спілкування – що іще потрібно для підняття бойового духу?

.

Місцева влада показово демонструвала свою прихильність книжці, на виставці з’явився мер Андрій Садовий та голова облдержадміністрації Василь Горбаль. Традиційно не обминули книжників політики – щоправда, переважно опозиціонери. В’ячеслав Кириленко, Оксана Білозір, Ярослав Кендзьор, Микола Катеринчук. Вони ходили між стендами, купували книжки і фотографувалися з письменниками. Представники владної коаліції, як відомо, більше схиляються до футболу. Втім, за ними на Форумі ніхто не тужив.

.

Ну а пакуючи валізи, учасники та гості свята наспівували завчену вже за чотири дні пісеньку:

„Так люблю я Львів, що бракує мі слів!

Львів – то є Львів!”