Гуляйполе-2008: мама ─ анархія…

23-24 серпня корінне населення Гуляйполя тремтіло від навали припанкованої матюкливої молоді з дредами, фарбованим у колір райських птиць волоссям, пірсингом у найнеймовірніших місцях та екзотичним одягом (одним із найцивільізованіших варіантів була скромна футболка з написом «Я псих»). Саме таке побіжне враження справляла публіка, що приїхала на «День Незалежності з Махном», організований мистецьким об’єднанням «Остаnnя барикада». Проте насправді все було зовсім не так однозначно – адже програма фестивалю передбачала не лише концерти та тусню, а й кіноперегляди та літературні читання.

 

Утім, літературна частина пронизувала буквально всю фестивальну програму, набуваючи найхимерніших форм. Скажімо, «Махновські читання з тачанки». П. Коробчук, Л. Багірова, Лірник Сашко, С. Жадан, О. Корж, В. Волочай, І. Цілик читали свої тексти, які шляхом вільних асоціацій можна було поєднати з образом Махна або анархії. Чи «Гламурні махновські читання», на яких ведучий А. Полежака надавав поетам слово для доповіді на довільну тему – скажімо, «Махно – перший метросексуал» або «Розведення собачок чихуахуа в степовій зоні». Щоправда, текст доповіді теж досить умовно стосувався її теми.

 

До більш традиційних літературних заходів можна віднести «Західний фронт української поезії», представлений Т. Федірком, А. Любкою, Г. Семенчуком, А. Кукулою, К. Васьковим та Р. Рудюком. Щоправда, поети не просто читали свої вірші, а супроводжували це відеорядом – набагато наочніше і дієвіше! Цей жанр поступово тіснить звичайні поетичні читання.

 

Але просте читання текстів не залишає такого яскравого враждення, як, скажімо, «Літературний аукціон» або «Махновський слем». Утім, «Літературний аукціон» проходив у рамцях «Слему» – просто ведучий А. Полежака продав окуляри Жадана за 10 гривень, заявивши, що ці гроші підуть на потреби революції. А сам «Слем» зібрав глядачів більше, ніж міг вмістити зал – і коли білоруські поети, потіснивши своїх кількох українських колег, змагалися між собою за 300 гривень на покращення матеріального стану, 2 ящики пива та міні-подарунок від «Останньої барикади”, зал то завмирав, вслухаючись у трохи дивні, але цілком зрозумілі слова, то вибухав шаленими оваціями і холостими пострілами з іграшкових пістолетів. У журі сиділи охочі із публіки, проте дуже швидко стало зрозуміло, що вони не зовсім адекватні – тоді Полежака кинув клич: нехай сильніші заберуть оцінки у слабших! Після цього суддівство набуло певних рис об’єктивності.

Лірник Сашко презентував свою «Заборонену лірику» – це були казки, але вони дуже відрізнялися від усталених уявлень загалу про творчість цього казкаря. Присутні потім переповідали про бога Шиву, у якого «ці руки нічого не крали, а ці руки нічого не робили, а ці руки для підписання меморандумів», і висловлювали палке бажання придбати диск із цими казками, щойно він вийде (а це, якщо вірити самому Лірнику Сашкові, уже ось-ось).

 

Сергій Жадан, який і так завжди «бере» зал, читаючи власні вірші, цього разу виступав із гуртом «Собаки в космосі». Драйв від віршів та від авторського виконання посилювався музичним рядом – і зал просто шаленів.
Проте найяскравішим літературним заходом став «Поетичний боді-арт». Наявні поети змагалися між собою у цьому мистецтві, розписуючи дівочі перса зразками власної творчості. До споглядання процесу розпису категорично не допускався ніхто, крім преси, зате фінал могли побачити всі бажаючі – моделей та митців вивели на сцену, і шляхом відкритого голосування переможцем було визнано Олега Короташа.

 

Приємно відзначити, що всі ці малотрадиційні літературні заходи справді мали резонанс у молоді, котра приїхала на фестиваль. А організатори “Дня незалежності з Махном” вкотре довели: мама ─ анархія, і якщо її спрямувати у потрібне русло,  вона може стати дуже корисною.

Атанайя Та