Двадцять вісім поверхів книжок (Шанхайські враження)

З радянських ча­сів багато хто гадає, що в Китаї більшість населення неписьменна, а книжок, крім червоних цитатників Мао Цзедуна, немає. Може, після «культурної революції» при­близно так і було. Та сьогодні ситуація геть інша.

Шанхай – одне з найбільших міст нашої планети (у ньому мешкає близько 20 млн. людей). Це місто з багатими літературними традиціями ще в позатому сторіччі було провідним центром книговидання у Китаї. І сьогодні тут працює багато видавництв: у 2004 році в місті видано 267 млн. примірників книжок, відбувся книжковий ярмарок і міжнародний ярмарок дитячої книги. Видавництва Шанхая здобули 70 національних нагород у галузі преси й книговидання.
Найбільша шанхайська кни­гарня – «Shanghai Book City»­ – займає 26 поверхів над землею та ще й два підземні, тобто разом – 28 поверхів.
Її загальна площа 36 тис. кв. метр ів, а асортимент включає 120 тис. назв книжок. Справжній рай для любителів читання! Здається, однієї такої крамниці мало би вистачити – але крім неї існують десятки великих, сотні середніх і тисячі маленьких – наприклад, на станціях метро.

У шанхайських книгарнях кожен може знайти те, що йому до душі – звісно, якщо знає китайську мову.

Адже нею видається переважна більшість книжок. Утім, книжки іноземними мовами (переважно англійською) як зарубіжних, так і китайських видавництв можна придбати у спеціальних крамницях. Але чому лише іноземними? У самому Китаї багато національних меншин (деякі з них за чисельністю могли б легко заселити середнього розміру європейську країну). У Шанхаї, наприклад, мешкає значна уйгурська громада. Тож не дивно, що на полицях крамниць є книги уйгурською, монгольською, тибетською мовами. Мені трапилась навіть книжка мовою аборигенів Тайваню! Це при тому, що Шанхай розташований далеко від автономних районів – Сінцзяну, Внутрішньої Монголії, Тибету – де «прописані» відповідні мови. Для порівняння пригадаймо радянські часи: чи легко було знайти, скажімо, українську книжку на прилавках Новосибірська чи Свердловська? Та й сьогодні в Петербурзі навряд чи вам трапляться книжки чеченською чи бурятською…

Особливо багатий вибір, звісно, китаєзнавчої літератури. Є видання класичних творів на будь-який смак: кишенькові, у м’якій і твердій палітурці, з паралельним перекладом сучасною китайською (або навіть англійською) мовою і без нього, із коментарями й без них тощо.

Якщо комусь захотілося зібрати бібліотеку китайської класики, це можна зробити за один день! І ціни на різні смаки: від двох-трьох до ста й більше юанів (вісім юанів дорівнює одному доляру США). Так що всім доступно. А буддистські священні книги – сутри – у храмах узагалі роздають безкоштовно. Шанхайці люблять своє місто. У кожній книгарні, навіть маленькій, є багатий вибір книжок про його історію, архітектуру, звичаї тощо. Альбоми, дослідження про видатних земляків, про шанхайський джаз (є й такий) і посібники із шанхайського діалекту – до речі, практично незрозумілого для тих, хто володіє лише літературною («мандаринською») мовою.

Усюди є вільний доступ до книжок – бери, гортай, вибирай те, що потрібно. Ніхто не квапить, не заважає. У великих книгарнях, де багато місця, зазвичай можна побачити людей, які сидять просто на підлозі, обклавшись стосами книжок, гортають їх і неквапливо вибирають потрібну… Або, може, просто читають. І то не лише там, де продають «попсу», а, скажімо, у відділі наукової літератури. Переважно це – молодь. Отже, потяг до знань – і до книжок – у китайців великий.
Для тих, кому книгарень замало, є книжковий базар, де бібліофіли можуть придбати рідкісні старовинні видання. Працює він щонеділі на відповідному місці – біля Храму літератури. Саме так зветься головний конфуціянський храм Шанхая. Схоже, в цій назві й криється секрет такої пошани до книги.

…А як же червоні цитатники? Їх сьогодні легко знайти у сувенірних крамничках, поруч із портретами і настільними погруддями Мао.

Є в оригіналі, є в перекладах. Певне, іноземні туристи охоче їх купують. А для серйозних дослідників і шанувальників Великого Керманича у солідних книгарнях є відділи марксизму-ленінізму, де можна придбати й повне зібрання Мао Цзедуна. Усе-таки у Китаї править комуністична партія! І сам Мао, до речі, колись жив у Шанхаї…

Сергій Капранов.