Sziget 2013. Встигнути все!

*Наш Сігет пройшов під музику з старого радянського фільму «Невловимі месники», яка звучить, коли браві комсомольці на конях із браунінгами доганяють паровоз. Ми хотіли побачити все. Наївні! Це просто неможливо.

Ступаючи на гарячу від літнього сонця землю Острова свободи, проходячи повз якісь цікаві штукенції, ми з упевненістю думали – у нас ще тиждень попереду, ми все встигнемо. Ніколи так не робіть – попри мінус перший і нульовий дні, коли на території відбувається мінімум подій і п’яти фестивальних днів, ви маєте шанс більше там не пройти – просто не буде часу. Сігет – це настільки багато всього, що одразу і не приступиш до опису подій – в голові гігабайти заархівованих спогадів, їх треба обдумати, розкласти по поличках, і лише тоді приступати до аналізу й синтезу. Тому, намагаючись максимально поділитися враженнями, хочеться розповісти…

…ПРО  цифри. Двадцять перший Сігет. +41 градус за Цельсієм. 7 днів нестримного драйву. 362 тисячі відвідувачів з близько 70 країн світу. 400 медиків. 1200 охоронців. 76 гектарів облаштованої території. 30 кілометрів спеціального вуличного освітлення. 1750 біотуалетів. 270 гуртів та музикантів з 52 країн світу. 53 сцени та майданчики. Нуль непорозумінь. 100% класного настрою.

…ПРО музику. Основна музична програма починалась щодня о 16.00. Хоча, це дуже умовний час. На Сігеті музика насправді ніколи не закінчувалась. Тут кожен може знайти свій стиль, який йому до вподоби і перебувати в цій атмосфері всі дні, а можна, як от ми, експериментувати, балансуючи на межі сну і реальності від довготривалого неспання і фізичної втоми. Нічого, вдома відіспимось. Хедлайнерами цьогорічного фестивалю стали: Nick Cave, Biffy Clyro, Blur, Mika, Franz Ferdinand, Editors, Емір Кустуріца та його The No Smoking Orchestra, Zaz, David Guetta. Україну представив гурт ДахаБраха, який сігетська публіка сприйняла дуже позитивно.  Кожного фестивального дня Сігет радував якоюсь цікавою штукою – запускав в повітря мільйон кульок під час Balloon Party, обсипав кольоровими фарбами на Color Party, роздавав величезні надувні м’ячі на Beach Ball Party чи вітрячки (Pinwheel Party). Закінчився фестиваль лазерним шоу та грандіозним феєрверком.

*

…ПРО організацію. Прочитавши вищезгадані цифри, можна тільки щиро дивуватись, що фестиваль працював, наче швейцарський годинник. Абсолютно все було чітко, визначено і зрозуміло. А те, що ВСІ музиканти виходили на сцену вчасно, встигнувши відпрацювати саунд-чек і звучали при цьому перфектно, так і взагалі може сприйнятись як наукова фантастика. Та саме так і було. Найбільші сцени обладнались спеціальними охолоджувачами повітря, так що навіть сорокаградусна спека не завдавала жодного клопоту. Щоночі тисячі працівників прибирали острів, і на ранок важко було знайти сміття, яке ще зовсім недавно, здавалось, затопить острів. Ціни на білети теж дуже різноманітні – є разові, причому денні та нічні, з кемпінгом, без кемпінгу. Та найбільшою популярністю користувалися тижневі з кемпінгом. Ціна – 229 євро. Ще один приємний момент – Citypass, спеціальний проїзний квиток, який давав можливість безкоштовного проїзду усіма видами транспорту Будапешта та відвідування знаменитих купалень.

…ПРО людей. Найголовніше у кожному фестивалі – це атмосфера. Недарма основним гаслом цьогорічного фестивалю є «Island of Freedom» – «Острів свободи». На Сігеті панує мир і дружба. За сім днів фестивалю ми не побачили жодної, навіть найменшої сварки. Тисячі і тисячі людей щасливо живуть, знайомляться, вчать один одного своїх пісень, пригощають їжею та питвом, розповідають історії. Більше всього чути англійську, хоча, головна мова Сігету – це мова взаєморозуміння, якою досконало володіє кожен сігетець.

*

…ПРО кухню. На Сігеті цілодобово працювали десятки найрізноманітніших кафе та пабів з наїдками та напоями на будь-який смак і апетит. Мохіто в трилітровому відерці? Запросто! Угорська кухня – щось неймовірне. Це не потребує пропаганди.

…ПРО інше. Окрім музичної програми, на фестивалі діяла величезна кількість різноманітних атракціонів і тематичних тентів: майстер-класи із гри на африканських барабанах, капоейри, танців, йоги. Також класно було на спеціальному спортивному майданчику – там можна пограти в теніс, футбол, проїхатись на пузі по водяній гірці, пострибати у повітряних кулях. А ще – зайти в Люмінаріум, помалювати, почитати, скориставшись безкоштовною бібліотекою з книгами на десятках мов світу. А також поспілкуватись із раввином (звичайно ж, за гроші, та це символічні 10 форинтів), гадалкою та психологом. Посидіти за столиком-гойдалкою. Написати, що ти хочеш зробити перед смертю. Зайти в оперу та в цирк. Подискутувати на серйозні теми… А ще там наметове місто було прикрашене тисячами гірлянд. А ще, а ще… Легше перерахувати те, чого на Сігеті немає, ніж все, що там є.

*

…ПРО «Лєнінград» і російську публіку. Більш, м’яко кажучи, специфічної аудиторії я не бачила. До того пам’ятного дня я, випускниця філфаку, наївно вважала матюки експресивно забарвленою лексикою. Східні сусіди мене швидко переконали в протилежному. Виявляється, посилати можна і просто так, без «злого умисла». А ще я дізналась, що на open-air’ах, немов у театрі, теж бувають «места», які можуть бути «моими» і «занятыми».

… і ПРО найприємніше. Наступного року цей фест пройде в Україні! Для того, хто хоч раз побував на цьому фестивалі, слово Сігет завжди асоціюватиметься із чимось драйвовим, веселим і добрим. Хай все буде СІГЕТ!

 

Лариса Поліщук,

Ярослав Суліменко

Фото Я. Суліменко