Клуб Бойових Митців на Літературній Країні Мрій. ФОТО

А й справді – якщо існують бойові мистецтва, то мають існувати і бойові митці! Відвідувачі Літературної Країни Мрій мали змогу у цьому переконатися, прийшовши 7 липня о 18.00 до Клубу Бойових Митців на Літературну сцену. Адже просто сидіти і слухати поезію довго мало хто може. Тому формат, в якому поети-важковаговики змагаються між собою (за них можна уболівати, а також впливати на результати голосування – адже журі просто вибиралося з присутніх), просто приречений на успіх. Тут не просто насолода від поезії, а й азарт!


 

Отже, змагання відбувалися між членами Клубу – Олегом Коцаревим, Євгенією Чуприною, Артемом Полежакою та одним із Братів Капранових. У цей час інший брат контролював увесь процес двобоїв.

 

Євгенія Чуприна – у синьому кутку, Артем Полежака – у червоному. Між ними ведучий боїв – один з Братів Капранових 

А от у якості рефері виступив президент Клубу – «куртуазний гетьман», «секс-символ української літератури» Дмитро Лазуткін. Самі поетичні «бої» відбувалися в два етапи, причому кожен бій тривав два раунди (теоретично з часовим обмеженням, але рефері жодного разу нікого не зупинив посеред строфи, заявивши, що час вийшов). Таким чином поети двічі за бій одержували можливість показати себе в усій красі.

Артем Полежака використовував елементи східних бойових мистетцв, не забороняє йому це робити рефері і президент Клубу Бойових Митців Дмитро Лазуткін

 

Сама сцена перетворилася на символічний ринг із червоним та блакитним кутками. Власне, кутки позначалися лише шаликами, які перед початком бою накидали на шиї бійцям. 18 доброхотам із залу (якщо так можна назвати місце під навісами та поруч) видали блакитні та червоні картки для голосування – після кожного бою лічильна комісія рахувала кількість карток та фіксувала їх у протоколі.

Журі обирає найкращого: синій кут веде!

Бій починався з розкотистого лазуткінського «Хаджиме!» (якщо ви захоплюєтеся східними єдиноборствами, то знаєте, що це сигнал до початку бою), красиво підзвученого вмілим звукооператором.

 

За лаштунками бої між митцями продовжувалися:)

Скільки можливих комбінацій двобоїв ми отримаємо, маючи трьох поетів? Правильно, шість. Кожен бойовий митець мав змогу помірятися поетичними силами з кожним іншим бойовим митцем. Змагання було напружене, бо стилі, які демонстрували поети, були настільки різними, непорівнюваними, що дуже важко було визначити переможця. «На цинізм треба відповідати патетикою», як зауважив Брат Капранов у першому раунді свого мегафайту з Полежакою, вибираючи вірш, який би міг схилити на його бік симпатію публіки, яку вже підкорив його суперник своєю напівдитячою безпосередністю…

 

Перемога у раунді за Євгенією Чуприною у синьому кутку!

Звичайно, не обійшлось і без заборонених прийомів – причому у виконанні того ж таки Капранова. Дмитро Лазуткін звернув увагу глядачів та суддів на те, що Брат Капранов у своєму двобої з Коцаревим скористався «забороненою зброєю – гітарою, яку я як президент заборонити… не хочу!». Справді, деякі свої вірші представник тандему Капранових співав – спочатку акомпануючи собі, а потім і без усілякого супроводу. Інструмент залишився у нього після антракту, під час якого Брати разом виконали три різножанрові пісні (блюз, рок та реґі) – «слова Сергія Татчина, музика народна».

 

Заборонений прийом Брата Капранова

На згадку про подію бойові митці одержали медалі-магнітики, а остаточним переможцем абсолютно несподівано було визнано… Дмитра Лазуткіна! Йому начепили одразу два шалики і примусили змагатися самого з собою. Тому він просто читав свої вірші на радість глядачам. А коли членів журі попросили здати реквізит (бо дехто хотів залишити картку собі на згадку) і пообіцяли неодмінно продовжити зустрічі у Клубі Бойових Митців після літньої паузи, люди потягнулися купувати книжки учасників заходу та шикуватися в черги за автографами. На щастя, книги Бойових Митців продавалися тут же, тому і книг, і автографів вистачило на всіх!

 

Атанайя Та

Фото: Христина Приліп