Коронація слова: морозиво, пістоль і клаксон. ФОТО

13 – число не для забобонних. Але коли 13-а церемонія «Коронації слова» проходить 13 червня 2013 року – це якось зовсім уже підозріло… Утім, ні на самій церемонії, ні на результатах ця потрійна тринадцятка аж ніяк не позначилася – з цим не погодяться хіба що автори тих шести тисяч рукописів, які цього року не одержали ніякої відзнаки.

 

Хоча насправді 72 різних відзнак (50 основних та 22 спеціальні), вручених під час церемонії, аж ніяк би не вистачило на всіх талановитих авторів. Мабуть, із цим треба лише привітати себе – залишається лише сподіватися, що журі справді було достатньо компетентне і вибрало найкраще з найкращого…

.

Церемонію вела незмінна Ольга Сумська. Цього разу її партнером був Олексій Богданович – цілком достойний вибір, і не лише через приємний тембр голосу та імпозантну зовнішність, а й уміння реагувати на позаштатні ситуації, які неминуче виникають під час церемонії.

Олексій Богданович та Ольга Сумська

Хоча слід відзначити, що цьогоріч організатори продумали майже все – технічних накладок майже не було, лише коли лідер гурту «Кому вниз» Андрій Середа прочитав вірш Шевченка і відразу зійшов зі сцени, можна було здогадатися, що щось пішло не так :).

Чому саме Шевченка? Тому що на нас плавно насувається 200-річний ювілей великого Кобзаря, і в передчутті цієї події програма церемонії уже починає потихеньку видозмінюватися в потрібний бік. Це стало зрозуміло з самого початку – першим номером у програмі був виступ народного артиста України Анатолія Паламаренка. Наче увімкнули телебачення 80-х років… Щоправда, пафос Шевченкових слів у виконанні пана Паламаренка різко контрастував із фуршетною атмосферою в залі – адже люди раз-по-раз уставали з-за своїх столиків, аби поласувати спонсорським морозивом чи квасом, або й просто жували заздалегідь виставлене спонсорами частування…

Власне, «зіркового наповнення» культурної програми не бракувало – причому його рівень суттєво зріс – переважно за рахунок членів журі та переможців попередніх років: Ілларія, Марія Бурмака, Анатолій Матвійчук, Алла Попова, сестри Тельнюк… Загалом послухати було що.

Марія Бурмака

Але попри похвальну насиченість програма була дещо, так би мовити, конвеєрною – все йшло за планом, говорилося чимало правильних слів, але чогось бракувало… Ближче до кінця, коли мали оголосити переможця у головній номінації – «Романи» – дійство саме почало захоплювати, але тут фуршет поповнився спиртним – і зал почав стрімко порожніти…

Дипломантів та лауреатів просто викликали на «роздачу слонів» і з напучуваннями вручали трофеї (до речі, в якості бонусів до відзнак були не лише традиційні цукерки, а й абонементи на відвідування фітнес-клубів). Можливості сказати бодай кілька слів на сцені більшість відзначених було позбавлено. Це логічно – церемонія і так трохи затяглася… Але якось шкода тріумфаторів, які не можуть як слід насолодитися своїм тріумфом. Ну що таке «від імені усіх номінантів скажіть пару слів»?

Серед тих, хто вручав відзнаки, було чимало впізнаваних облич: Ольга Фреймут, Росава, Ігор Кондратюк, Влада Литовченко, Олег Чорногуз, Андрій Курков…

Андрій Курков та Микола Кравченко

Іван Малкович просто на сцені запропонував Олександрові Гаврошеві видати його «Закляте місто», яке просто здобуло диплом, у «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ЗІ», а Микола Кравченко озвучив таку пропозицію від очолюваної ним «Нори-друк» Наталці Шевченко – її «Подвійні міражі» здобули спеціальну відзнаку від очолюваного ним же ГО «Книжковий простір». Невідомо, скільком ще рукописам-переможцям судилося перетворитися на книжки, але цим двом пощастило вже на старті!

Іван Малкович та Олександр Гаврош 

Не могло обійтись і без Міс Катарсис, кандидатки еротичних наук Лесі Мудрак – вона вручила відзнаку уже не за найкращий еротичний твір, як торік, а іншу – «теж на літеру е»: за найЕпатажніший твір. Таким чином Уляна Дудок, одержавши призовий клаксон, офіційно стала найепатажнішим автором, котрий змагався у жанрі пісенної лірики.

Леся Мудрак та Уляна Дудок

Андрій Кокотюха, прагнучи максимально підтримати розвиток української гостросюжетної прози, цьогоріч також вручив Владиславові Івченку за твір «Кращий сищик імперії»  спеціальну відзнаку – «Золотий пістоль». Причому, заявивши, що «корупції серед мене нема», він спочатку відзначив Олексія Волкова – це була відзнака 0.0, а у Івченка вже відповідно 0.1.

Андрій Кокотюха

Але найбільше відзначився Віктор Андрієнко. Він не просто відзначив переможця у номінації «Кіносценарії для дітей», а й відзвітувався про проведену з часу власної перемоги в «Коронації слова» роботу – показав трейлер свого режисерського дебюту, знятого за власним сценарієм (у співавторстві з Ігорем Письменним) фільму «Іван Сила», розповів про зйомки і вивів на сцену виконавця однієї з головних ролей – Дмитра Халаджі.

Дмитро Халаджі та Віктор Андрієнко

Серед переможців та номінантів було дуже мало знайомих прізвищ. Олександр Есаулов, Анна Багряна, Павло Ар’є – мабуть, і все. Географія відзнак майже позбавлена екзотики: 21 відзнака осіла в Києві, решта нерівномірно розподілилася по різноманітних населених пунктах України.

Серед новацій цьогорічної церемонії слід згадати фотосесії для охочих у залі, м’який ретро-куточок (там мало відбуватися невимушене спілкування з письменниками), книжковий стенд «Коронації слова» та… зменшення української мови – деякі промовці не вважали за потрібне виступати державною. Крім того, не у всіх номінаціях визначалися три призові місця – у більшості лише перша премія, а решта – просто дипломанти.

Список най-най-найкоронованіших у 2013 році письменників виглядає так: «Пісенна лірика для дітей» – Алла Бінцаровська («Усмішка матусі»), «Пісенна лірика» – Євген Цимбалюк («Три сльози – три жарини»), «П’єси для дітей» – Володимир Читай («Цап-цар»), «П’єси» – Надія Тубальцева («Золотий поріг»), «Кіносценарії для дітей» – Лана Ра («Ґудзи-Мудзи, Королева Країни Загублених Ґудзиків»), «Кіносценарії» – Олексій Ганзенко («Юля намалює краще»), «Прозові твори для дітей» – Оршуля Фариняк («Айхо»).

Олексій Ганзенко

А джек-пот цього разу дістався молодому львівському письменникові Богданові Коломійчукові за роман «Людвисар».

Юрій і Тетяна Логуші з ведучими церемонії та переможцем у номінації «Романи» – Богданом Коломійчуком  

 

 

Богдан Коломійчук, переможець у номінації «Романи»: Взяти участь саме в цьому конкурсі мене спонукало те, що «Коронація слова» – найкращий літературний конкурс. Дуже проста мотивація! Звичайно, я здивувався, дізнавшись про перемогу – по-моєму, всі дивуються… Зіркою не почуваюся в жодному разі, тому що яка я зірка? От  Юрій Логвин, Валерій Шевчук, Юрій Винничук – це зірки! Можливо, колись я дотягнуся до їхнього рівня…

 

Юрій Логуш, головний організатор «Коронації слова»: Кількість номінацій не скоротилася – ми просто не бачимо доцільності продовжувати ділити твори на вікові категорії, бо такий поділ позначається на якості – адже у кожну клітинку треба когось знайти… Ми вирішили, що нехай видавці самі вже розсортують. Так, номінація «Романи для дітей» перетворилася на «Прозові твори для дітей», бо важко назвати романом якусь коротку повість, тим більше романи для дітей практично не пишуться. Скажімо, твір із циклу пов’язаних між собою оповідань технічно не потрапляє в категорію «роман», але видавець або журі кажуть: «Хапаємо!»…

Я особисто читаю твори, які надходять на конкурс, але, звичайно, не всі. Не маю можливості читати систематично… Рівень творів, які надсилають на «Коронацію слова», значно зріс. Це можна пояснити і тим, що всі письменники знають: конкурс триватиме, і не треба поспішати, щоб конче встигнути цього року. Після 1 грудня почався новий наплив рукописів – ну, думаємо, люди не встигли… Але в січні новий наплив, потім у лютому і так далі.

Тієї мети, яку конкурс із самого початку поставив перед собою, ми досягаємо і пересягаємо. Ми ніколи не думали, що наші автори видаватимуться стотисячними тиражами! Тиск страшний, умови не дуже сприятливі, економіка у не дуже гарному стані, але зростання відбувається – це дуже тішить! І дивує…

 

Олександр Есаулов, письменник (одержав диплом за кіносценарій «Хазяїн зони «Ч»»): Уперше я прийшов на церемонію «Коронації слова» у 2009 році, коли відзначили «Переможців не судять». Тоді дрес-код був суворий – смокінг, а я зазвичай ходжу в джинсі… І от завалюю я в магазин Вороніна на Хрещатику – весь джинсовий, неголений, нечесаний – і кажу: «Зробіть із мене джентльмена!».

Потім ще у 2011 році була відзнака за «Зоряну електричку», а торік мене просто запросили. Тому нагода вдягти смокінг є майже щороку…

Доки мені офіційно не зателефонували з «Коронації слова» я не знав про своє лауреатство. На конкурс я подавав два романи і сценарій – більше сподівався на романи, але вони обидва пролетіли… Про долю романів у мене ще було у кого запитати, а про сценарій до самого дзвінка я нічого не знав.

Книжка «Господар зони» побачила світ у «Клубі сімейного дозвілля» у 2008 році. У неї входять два романи – «Гіркі води» та «Факультет загальної любові». От із «Гірких вод» я й зробив сценарій. Правилами це дозволяється – якщо книга твоя, то можна, забороняється писати сценарій за книжкою якогось іншого автора. Та й порівняно давно вийшла ця книжка – якщо члени журі і не забули, хто її автор, то вдали, що забули! (Сміється)

 

Леся Мудрак, поетка, кандидатка еротичних наук: Ні, з еротики на епатаж я не перекваліфікувалася. Просто цього року було вирішено, що еротики забагато (а самих еротичних творів не було), тому треба пошукати щось інше. І мене просто приголомшили ці викличні тексти – така сміливість, така відвертість, така навіть, я б сказала, войовничість… Мені вони так сподобалися, що я дуже хотіла якось їх відзначити. Пані Тетяна Логуш сказала: «Розумієте, пані Лесю, пісенна лірика відрізняється від поезії загалом. Те, що Ви читаєте, – це прекрасно, але інше». Проте мені було так шкода втратити такого талановитого автора! І було прийнято соломонове рішення – відзначити ці тексти як найепатажніший твір.

 

Микола Кравченко, співзасновник видавництва «Нора-друк», голова ГО «Книжковий простір»: Я зараз більше займаюся громадською діяльністю, ніж видавництвом – там мої функції суттєво скоротилися… Конкурсні твори читали поки що не всі видавці, а лише ті, які є членами журі. Від «Нори-друк» їх читала Елеонора Сімонова, головний редактор, і то не всі, а лише короткий список – фактично це ті, хто сьогодні виходив. Журі виставляло оцінки, і відповідно до цього ранжиру люди отримували дипломи і премії. Читати і приймати рішення про видання твору – це функції головного редактора. Якщо пані Сімонова сумнівається, то радиться з редакцією. У випадку Наталки Шевченко вагань не було – відразу, прочитавши, редактор сказала: «Ми це видаємо!».

Наш видавничий портфель повний, тому на Форум видавців ми «Подвійні міражі» видавати не плануємо – мабуть, ближче до кінця року… Зазвичай у портфелі ми залишаємо одне-два (рідко більше) місця для лауреатів – або ми вибираємо, або вони самі нам надсилають свої твори, по-різному буває.

 

Атанайя Та
Фото: Alex Zakletsky