Кіплінґ по-вінницьки

Більшість пересічних громадян щиро вважають, що творча спадщина Ред’ярда Кіплінґа обмежується «Мауглі» та кількома казками для дітей, за якими знято радянські мультики. Більш просунуті читачі кривлять губи: а, Кіплінґ, расист, співець британського імперіалізму… І лише окремі любителі літератури знають, чому саме прийдешні покоління «за стрункі простять рядки Кіплінґу його думки». Видавництво «Навчальна книга – Богдан» вирішило збільшити кількість цих останніх і розпочало справжню інформаційну війну. Воно не лише видало твори Ред’ярда Кіплінґа, що рідко потрапляли до українських видань «Книги Джунґлів» (причому додавши до книги бонус – диск із піснями фронтмена гурту «Тінь Сонця» Сергія Василюка на вірші Кіплінґа), «Такі Собі Казки» та «Межичасся». Це видавництво почало активно просувати зазначені видання – організувало презентації у декількох містах України (серед обраних були Львів, Київ, Бровари). Більше того: перекладачі так надихнулись під час роботи над перекладами майстерними описами дивовижних джунглів, що виникла чудова ідея запропонувати і нашим дітям створити легенди про нашу прекрасну рідну природу. Чим ми гірші? Тому восени стартував конкурс дитячих оповідань «Легенди українських джунглів». Отож фестиваль 20 січня на березі Південного Бугу став яскравою крапкою у низці заходів, що сприяли поширенню творчості відомого британця.
Якщо оцінювати об’єктивно, то «Кіплінґ-фест» став камерним фестивалем. Проте враження по собі залишив приємне – по закінченні вінничани підходили до головного організатора та рушія цього всього дійства, перекладача Володимира Чернишенка, і питали, чи наступний «Кіплінґ-фест» теж пройде у Вінниці…
Власне, офіційно сам фестиваль розпочався із прес-конференції у «Домі книги».
На зустрічі із журналістами та читачами спілкувалися багаторукий і всеорганізуючий Володимир Чернишенко; літературознавець, куратор номінації «Романи» на конкурсі «Коронація слова» Юлія Джугастрянська; перекладознавець, завідувач кафедри перекладу Національного університету ім. Грінченка Максим Стріха та перекладач Наталія Дьомова. Заінтриговані журналісти перемістилися зі своїми диктофонами та телекамерами на зустріч із перекладачами у місцевій книгарні «Є». Тут до вищезгаданих приєдналися нові персоналії: перекладачка Наталя Тисовська та троє бардів, готових проілюструвати тезу про геніальність Кіплінґа-поета виконанням власних пісень на його вірші: Атанайя, Кирило Булкін та Сергій Василюк.

Усі в зборі (зліва направо): Кирило Булкін, Максим Стріха, Володимир Чернишенко, Наталя Дьомова, Наталя Тисовська, Сергій Василюк, Атанайя

 

Потужним акордом зустрічі став виступ Максима Стріхи, який опанував тези про «імперіалістичність» творчості Ред’ярда Кіплінґа, розповівши про найбільш відомий вірш Кіплінга «Якщо (Синові)». Переклади вірша «Якщо» розходилися по таборах політв’язнів тисячами рукописних копій (!).  Кирило Булкін під гітару виконав власну пісню на цей вірш у перекладі Василя Стуса.
Володимир Чернишенко розповів про тонкощі та складнощі при перекладі творів Кіплінґа на українську, зокрема збірника «Межичасся», чому молоде покоління українців так мало знає про іншу лірику та прозу цього Нобелівського лауреата. Молода перекладачка Наталія Дьомова розповідала про деякі моменти з перекладів дитячої добірки «Такі собі казки». Її мала музично підтримати заявлена у програмі Юлія Броварна, але, на жаль, вона змогла лише прийти на зустріч і помахати колегам рукою. Тому вінничанам показали її диск із піснями на слова Кіплінґа, котрий теж нещодавно побачив світ, і закликали скористатися можливістю взяти автограф у виконавиці.
Розповідь перекладача Наталії Тисовської про новий переклад «Мауглі» чудово ілюстрував виступ Атанайї – вона заспівала «Ловецьку пісню Сіонійської зграї», акомпонуючи собі на тамбурині. Насамкінець Володимир Чернишенко презентував «Легенди з Книги Джунглів», а Сергій Василюк виконав майже скандальну пісню «Шива й коник-стрибунець». На одній із радіостанцій її пустили до половини, злякавшись згадки про груди Парваті:).

Голова оргкомітету фесту, перекладач Володимир Чернишенко презентує «Легенди з Книги Джунглів»

 

І коли частина журналістів залишила «Кіплінґ-фест», побігши монтувати новини, просто любителі творчості Ред’ярда Кіплінґа почали потихеньку підтягуватися на заключний захід фестивалю – концерт у місцевому Театрі ляльок «Золотий ключик».
Звичайно, у холі театру можна було придбати примірники виданих українських перекладів Кіплінга та аудіокнижок із піснями на слова британця, узявши автографи у перекладачів та виконавців. Під час концерту проявилися культурні зв’язки Кіплінґа з Вінницею – по-перше, слово узяла місцева літстудія «Інверсія Серця» разом із творчим керівником Іриною Зелененькою, і молоді автори прочитали свої вірші, навіяні творчістю великого британця.

Вінницькі продовжувачі справи Кіплінґа – «Інверсія серця»

 

А коли голова журі конкурсу «Легенди українських джунглів» той-таки Володимир Чернишенко разом із Наталією Дьомовою вручали дипломи та нагороди дітям-переможцям (призами стали книжки Кіплінга та збірка «Легенд» з… їхніми оповіданнями, надрукована накладом 50 примірників!), то виявилося, що половина з восьми авторів-переможців – вінничани! Та ще й із однієї Вінницької фізико-математичної гімназії номер 17. Розцілувавши юних переможців в обидві щоки, Чернишенко та Дьомова пообіцяли другій половині надіслати їхні нагороди та авторські примірники поштою.
Скоротившись через відсутність Юлії Броварної майже на чверть, концерт проте справив дуже потужне враження на публіку. Слухачі належно поцінували як оригінали творів поета, так і переклади, що пролунали під час концерту – Євгена Сверстюка, Володимира Чернишенка, Наталі Тисовської, Леоніда Солонька, Максима Стріхи та Василя Стуса.
Конферансьє Кирило Булкін, передуючи подальшому виступу, загадково мовив, що хоч і нема ніякої можливості виказати подяку авторові текстів, зате є чудова нагода хоча б приблизно уявити, яким він був, запросивши на сцену зубра перекладознавства Максима Стріху, справді зовні схожого на портрети Ред’ярда Кіплінга. Максим Стріха прочитав відому «Баладу про Схід та Захід», і алюзію багато хто вловив, хоча дослухали цю досить-таки довгу баладу всі, затамувавши подих – бо, як це часто буває з творчістю Кіплінґа, повна версія твору докорінно міняє стереотипне уявлення про нього.

Максим Стріха читає «Баладу про Схід та Захід»

Публіка сприйняла виступ Кіплінґового двійника «на ура», а далі Максим Стріха передав слово Кирилу Булкіну, який змінив офіційний піджак ведучого на демократичний бардівський светр і виконав під гітару  декілька своїх пісень. О, хто-хто, а Кирило Булкін уміє викликати у публіки захват…
Концерт також включав два літературно-музичні блоки. На сцену виходили перекладач та співак, і їхні виступи чергувалися, утворюючи єдину художню композицію. Тандем Наталі Тисовської та Атанайї справив сильне враження на слухачів, а Володимир Чернишенко із Сергієм Василюком закріпили успіх. Зал то реготав, слухаючи про пустощі Парваті, то завмирав і зітхав над долею Денні Дівера, якого повісять уранці… Оплесків вистачило всім.

Співає Сергій Василюк

І ось нарешті Кирило Булкін промовляє останні слова у сценарії концерту: «Із завершальним акордом концерту завершується й «Кіплінґ-фест»… Позаду лишилися численні притоки Амазонки, безмежна просторінь океану та фантастичні джунґлі. Пан Кіплінґ, що завітав сьогодні до Вінниці, піднімає комір пальта і відходить у тінь». Трохи сумно від усвідомлення кінця свята, але після фесту з новою силою хочеться знайти сліди перебування цього самого Кіплінґа поруч – у Вінниці… чи в будь-якому іншому українському місті…

Сподіватимемося, що організатори «Кіплінґ-фесту» знаходитимуть ці сліди перебування британського поета щороку і в нових містах.

Павло Тацій