Київський книжковий ярмарок на манер Варшавського

Київський міжнародний книжковий виставка-ярмарок хоч і проходить у серпні, але дуже нагадує травневий Варшавський міжнародний книжковий ярмарок. І справа тут навіть не у датах чи назві, а у настрої та, припускаю, концепції. Це просто дві виставки-ярмарки і, на жаль, більш нічого. Презентації та різні подібні креативні заходи, здатні привабити читача, зведені в обох столичних подіях до мінімуму.

Тому в ці три дні, 16-18 серпня, у стінах «Українського дому» на Хрещатику було дещо порожньо. Часом з’являлися контрольовані напливи людей, але це було епізодично. Словом, не порівняти з «Книжковим світом», а тим більше – з Форумом видавців. До того ж можна небезпідставно нарікнути на технічне оснащення заходу, наприклад, освітлення в холах «Українського дому», а саме – на другому поверсі, де були розташовані менші видавництва, було тьмяним та бажало втручання електрика. Але не будемо такими песимістами, бо ж цікаві заходи хоч і у дозованих кількостях тут таки були.

«Український дім» у виставкові дні зустрічав усіх дешевим морозивом, бо виставка, включена до офіційного плану святкування 20-ої річниці Незалежності України, співпала з Фестивалем морозива(?), а також здоровезними великодніми яйцями на вході, роль яких у виставці відома тільки організаторам.

На першому поверсі можна було купити перепустку на виставку за 10 гривень або ж заповнити нехитру анкету та дістати запрошення у якості презента, а також програмку на день насущний. Цим не нехтували завзяті відвідувачі, унаслідок чого створювалися невеличкі черги.

 

Листівки Харківського приватного музею міської садиби

 

Далі, у просторому холі, були розташовані найбільш пафосні стенди видавництв, серед яких стенд із книжками Болгарії, Ірану, а також стенд «Книги Росії», який на зручному майданчику із білими кріслами для письменників завжди збирав кілька десятків глядачів, які послуговувалися стільчиками та власними ногами. «Російська» програма була доволі насиченою: зустріч з фантастом Сергієм Лук’яненком, з письменником-телеведучим Андрієм Максимовим, доволі частим гостем українських фестивалів.

Андрій Максимов, російський письменник, ведучий програм «Нічний політ» та «Черговий по країні» (зі Жванецьким)

 

Але не тільки зарубіжною літературою цікавилися відвідувачі першого поверху виставки – багато люду збирав стенд вітчизняного видавництва «Грані-Т». Серед них частенько можна було зустріти письменників, таких як Андрій Кокотюха та Анатолій Дністровий, який тепер є директором з PR видавництва «Грані-Т».

Анатолій Дністровий розмовляє з Оленою Мовчан, головним редактором «Грані-Т»

 

Андрій Кокотюха шукає потрібну книжку

 

Значні скупчення читачів бували біля стенду українських електронних книжок «PocketBook», а також «Азбука» (це вже на другому поверсі).

Біля стенду зібралися охочі познайомитися з новинками e-book. На власні очі можна пересвідчитися, що електронна книжка в Україні ще сягне піку своєї популярності

 

Тож, піднімаємося на другий поверх сходами або уповільненим (у порівнянні з метро) ескалатором. Якщо не загубитися поміж книжкових поличок, густо насаджених тут, то можна продертися до конференц-залів, де і відбувалися усілякі заходи.

 

Надія Степула і Михайло Слабошпицький на презентації книги Степули «Небо (не) сповідане»

 

Якщо характеризувати виставкові дні, то перший можна назвати офіційним. Відкривати Київський виставку-ярмарок (ох уже ці два слова з різними родами незручні для вимови!) приїхав Микола Азаров. Пообіцяв вжити необхідних заходів, зокрема для розвитку системи книжкової торгівлі, щоб зробити українську книгу більш доступною для читачів. Кажуть, і собі купив книгу «Петербурзькі повісті» Миколи Гоголя. Воно і зрозуміло, що не сучасний роман: як ми знаємо, пан прем’єр любить класику.

Почесним офіційним гостем був і перший президент України Леонід Кравчук, який на презентації книги «Україна. Наша епоха: 1991-2011 роки» (українська спроба проекту «Намедни»), виданої до 20-річчя Незалежності України, став головним коментатором подій, викладених у книзі. У випадку з вітчизняним сучасним літописом роль Леоніда Парфьонова перебрав на себе Андрій Кокотюха.

Експозиція довоєнних, радянських і сучасних мініатюрних книг на стенді Росії

 

Другий день виставки особливого статусу не мав, але я би назвала його днем видавництва «Ярославів вал», яке дуже активно проводило заходи як біля стенду, так і в конференц-залах. Зокрема, було кілька поетичних презентацій: презентація перекладу книжки екс-кандидата в Президенти Білорусі Володимира Некляєва (Уладзімєра Някляєва), щоправда тільки за присутності перекладачів, а також презентація книжки «Динозавр» Павла Коробчука. Виглядає, що «Ярославів вал» сьогодні одне з тих небагатьох видавництв, які видають сучасну поезію, у тому числі і поезію нового покоління. Це не може не тішити, адже у кризовий період поетичних творів стало виходити все менше.

Третій день у програмці, яку я щодня брала на вході, називався днем літературного конкурсу «Коронація слова». Розпочалася урочистість від шоколадного літературного конкурсу дитячими танцями і співом, які були музично-танцювальними паузами між розмовами з письменниками та виходом засновника конкурсу Юрія Логуша. Усе було, як і на церемоніях «Коронації слова», мило та трохи затягнуто.

 

Міла Іванцова, Юлія Джугастрянська та Дара Корній
Сцена з п’єси Олександра Гавроша «Ромео і Жасмин» у виконанні студентського театру

 

Окрім того, що відвідати презентації улюблених письменників, на книжкову виставку, так мені здається, люди ідуть купити книжку за ціною видавця, але якихось особливих цін та знижок я не побачила. Чи не єдиним видавництвом, яке задешево віддавало книжки, було видавництво «Зелений пес».

Знижки на книжки!

 

Три дні Київського виставки-ярмарку минули швидко і без особливо яскравих вражень, тому тепер доводиться шукати ці враження у придбаних виданнях.

 

Любов Якимчук