«Коронація слова»: тепер ще більше августійших письменників!

Юрій Камаєв та Владислав Івченко – щасливі володарі 3-ої премії в номінації «Романи»

 

Деякі організатори «Коронації слова» щиро вважають, що до цієї самої «Коронації слова» української літератури не було. Це, звичайно, невеличке перебільшення, але вклад цього конкурсу в українську літературу справді важко переоцінити. Тому не дивно, що «11-а Церемонія літературних королів і королівн» зібрала понад тисячу гостей.

Значна їхня частина прийшла написати про захід або просто порадіти за знайомих – відрізнити журналістів від тих, про кого вони пишуть, було неможливо, оскільки єдиний для всіх дрес-код вимагав вечірніх суконь та їхніх чоловічих аналогів. (До речі, приємно бачити, що неофіційно у нашій країні вишиванка прирівнюється до вечірнього костюма – частина гостей одяглася саме так і виглядала не менш святково на тлі оголених плечей та краваток тих, хто сприйняв вимогу дрес-коду буквально.)

Гості прибувають: Олесь Доній, Сергій Пантюк із дружиною

 

Церемонія «роздачі слонів» тривала три з половиною години.

Театралізоване урочисте відкриття

 

Добре, що гості зручно сиділи за столами, попиваючи спонсорську водичку та закушуючи спонсорським же шоколадом. Все-таки 63 відзначених – це вам не жарти! Це у півтора рази більше, ніж торік.

Дипломанти номінації «Романи для дітей від 13 до 18 років»

 

Прикро, що така кількість призерів практично позбавила їх можливості сказати бодай кілька слів. Та й сама організація церемонії була, м’яко кажучи, досить дивною: різні сценарії у ведучих, як наслідок – плутання імен, прізвищ і номінацій.

Незмінна ведуча Ольга Сумська та її новий напарник – Олекса Кібкало

 

Традиційна ведуча «королівських» церемоній Ольга Сумська, хоч і багато бачила за своє життя, ближче до кінця не витримала і під час чергового збою вигукнула: «Господи Боже, почуй нас!».

Лише коли на сцену вийшов Віктор Андрієнко зі словами «Олю, я тут три години сидів, щоб тебе поцілувати!», обстановка розрядилась. Люди в залі перешіптувалися: краще б напарником Сумської поставили Андрієнка, він же – суцільна людина-імпровізація і міг би дати лад усьому тому «веселому бардаку», який відбувався на сцені… Наприклад, коли виявилося, що треба нагородити людину, приз якої уже помилково віддали, Андрієнко вивернув кишені: «Нічого нема – можу дати хіба що «фішки Черновецького» на метро!».

Віктор Андрієнко з Владиславом Івченком, одним із авторів найгумористичнішого твору 2011 року

 

Під час церемонії було відзначено не лише переможців «Коронації слова» – подяки за популяризацію літератури своєї держави та підтримку книговидання українською мовою одержали представники посольств Франції, Фінляндії, Німеччини, Норвегії, а також директор Гете-інституту. Представник посольства Франції, нічтоже сумняшеся, виголосив маленький спіч російською, директор Гете-інституту вибачилась за незнання державної і теж спробувала сказати кілька теплих слів російською, зате інші представники зарубіжжя говорили або читали українською – зі зворушливим акцентом, зате граматично правильно. У залі говорили те, що пізніше зі сцени озвучив Сергій Архипчук: ці люди могли б допомогти Азарову вивчити українську мову!

Злата Огневич із піснею «Пристрасть»

 

Концертна програма складалася наполовину з виступів достойних драйвових виконавців (дует «Анна-Марія», ансамблі «Цвітень» та «Зернятко», «Холодне сонце», Анатолій Матвійчук та Алла Попова, Злата Огневич, «Гайдамаки»), а наполовину з якихось незрозумілих номерів художньої самодіяльності. Коли хлопчик, у якого ледве почав ламатися голос, під танцювальний супровід співає: «Зацілую до нестями, бо я так люблю…», не знаєш, чи плакати, чи сміятися…

У списку відзначених було дуже мало знайомих прізвищ. Хіба що Юрій Камаєв, Олександр Есаулов, Галина Романенко (вона ж Галя Ткачук), Ірен Роздобудько з Олесем Саніним… Хіба що до останнього тандему виникає запитання: чи справді цього року Олесь Санін був членом журі «Коронації слова»? І якщо так, то спеціальна відзнака у номінації «Кіносценарії» – якось неспортивно, га?

Голова правління ЗАТ «Крафт Фудз Україна» Юрій Логуш та почесний гість конкурсу – Юрій Мушкетик

 

А от якраз серед тих, хто нагороджував переможців, було багато впізнаваних облич. Юрій Мушкетик розповів про «юрський період» в Україні, облаяв «московських попів» і подякував «Коронації слова» за те, що вона підтримує українську літературу у час, коли «України в Україні стає все менше – вона стискається, як шагренева шкіра». Сергій Архипчук, крім вищезгаданої репліки про Азарова, запам’ятався ще й фразою: «Тепер люди розуміють, що можна писати не лише доноси».

Прикрасили церемонію своєю участю Андрій Бенкендорф, Ольга Герасим’юк, Анжеліка Рудницька, Олександр Злотник, Олег Коцарев, Лариса Денисенко та інші відомі культурні діячі.

Дмитро Овечкін та Ольга Герасим’юк вітають ще одну порцію «августійших»

 

Загалом дійство вийшло непогане.  Але коли нарешті вінничанка Вікторія Гранецька здобула головну нагороду конкурсу за свою «Мантру-оману», зал погодився, що «на цьому вся містерія-драма закінчилась».

Вікторія Гранецька – володарка першої премії в номінації «Романи»

 

Звичайно, як би не лаяли недоброзичливці «Коронацію слова», але гідних альтернатив їй нема. На теперішньому етапі цей конкурс охоплює всі найважливіші жанри української літератури, розділяючи свої чотири номінації на купу підномінацій. Хіба що одна з них – «Романи для дітей до 6-ти років» – трохи шокує.  Невже у тих, хто її створив, не було дітей, які б могли пояснити, що в такому ранньому віці фізично неможливо засвоїти таку велику літературну форму? Хоча… дивлячись, що називати романом. Якщо брати визначення Вікіпедії – «великий за обсягом, складний за будовою епічний твір, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів», – тоді, звичайно, бідолашні ті діти, яким батьки надумають почитати таке на ніч замість казочки чи віршика. Але, може, у журі «Коронації слова» є якесь інше визначення терміну «роман»? Тоді все гаразд.

Призи в руках і Барні поруч

 

У будь-якому разі «Коронація слова» з усіма своїми спонсорами (подекуди трохи сумнівними – ведмедиком Барні, котрий бродить сценою, та статуєю Мілки в натуральну величину у холі) є дуже сильним фактором розвитку української літератури. Тому спасибі Голові правління «Kraft Foods Ukraine» Юрієві Логушу… Ні, не за наше щасливе дитинство, а за те, що свого часу перейнявся долею української літератури і продовжує це робити. Але завершити розповідь про те, що відбувалося 2-го червня у виставковому залі «АККО Інтернешнл», краще не пафосною фразою про пана Логуша, а тим, чим воно і закінчилося насправді – довгоочікуваним фуршетом, вільним спілкуванням (в основному просто неба – погода була чудова, та й акустика дозволяла чути співбесідника лише надворі) і танцями від Сашка Положинського, який вийшов на сцену з іронією на вустах: «Ми – група «Фуршет»! Ні, все-таки «Тартак!».

Після фуршету

 

Хто хотів повеселитися – мав можливість це зробити. І зробив, даючи поживу ласим до компромату папараці. Ну, може, не так поживу, як приємні емоції і творчі знахідки…

Атанайя Та