Є ще книжки в «Арсеналі»! (нотатки про Перший міжнародний книжковий фестиваль)

Київ давно чекав на подію такого рівня, як «Книжковий арсенал»! Це була вдала спроба зробити не просто ярмарок, а справжній фестиваль, не лише представивши сучасне книговидання, а й популяризувавши читання і підтримавши різноманітні інтелектуальні та мистецькі видання.

І організаторам це вдалося! Як і багато іншого…

Отже, з 28 травня до 1 червня новий проект Мистецького Арсеналу – «Книжковий Арсенал» – вражав украй насиченим розкладом подій та чималою кількістю цікавих людей на квадратний метр. Тому розповісти про все – бодай найцікавіше та найвартісніше – на «Книжковому арсеналі» технічно неможливо. І це чудово!

Насамперед, хочеться відзначити височенний рівень організації «Книжкового арсеналу». Усі заходи відбулися згідно з програмою, хіба що приїзд дітей з інтернату 1 червня вніс певні корективи, тому дещо довелося відкласти до наступного фестивалю.

Усі охочі – і відвідувачі, і учасники – могли зробити внесок у гарну справу, подарувавши книжку дітям із сиротинця. І не лише у Міжнародний день захисту дітей, коли заведено згадувати про такі заклади, а протягом усієї роботи фестивалю.

 

Приємно, що фестиваль вийшов справді міжнародний: у його роботі взяли участь 25 гостей з 10-ти країн світу. І – дуже творчий! Ось наприклад, автограф-сесія: нікого нею не здивуєш, адже це – традиційний захід. Проте це був не точковий удар, а масована акція: письменники сиділи поруч (час від часу їхній склад змінювався), тому можна було взяти відразу кілька автографів. У цьому марафоні автограф-сесій українських письменників взяли участь Іван Андрусяк, Ірен Роздобудько, Валентин Бадрак, Люко Дашвар, Галина Вдовиченко, Вікторія Горбунова, Богдан Жолдак, Міла Іванцова, Євгенія Кононенко, Володимир Лис, Андрій Кокотюха, Максим Кідрук, Леся Воронина, Олександр Есаулов, Лада Лузіна, Андрій Курков та багато інших.

Літературні читання також відбувалися зовсім не у звичному форматі: ніякого залу, сцени чи якогось іншого бар’єру між поетом та слухачем! Навпаки: окремий кабінетик (щоправда, з прозорими стінами), де автор читає свій вірш конкретному слухачеві. Повний тет-а-тет!

Водночас кожен охочий міг послухати цю «конфіденційну» розмову, знявши слухавку таксофону з підписом «Апарат для прослуховування».

Деякі поети не змогли бути присутніми в кабінеті фізично і читали вірші у скайпі – вийшло не менш цікаво. Розклад читань із поміткою реальності чи віртуальності автора висів тут же.

Видавці залишилися задоволеними своєю участю в «Книжковому арсеналі» не лише ліберальними цінами на оренду площі, а й гнучкою системою знижок, технічною продуманістю простору, кількістю відвідувачів та анкетами, у яких можна було звернутися зі своїми враженнями та пропозиціями безпосередньо до організаторів. Не останню роль у тому, що ці враження приємні, зіграло саме планування Мистецького Арсеналу – адже місця тут дуже багато, тому тіснява просто не могла виникнути.

Єдиний мінус – «проектна» низька температура цього приміщення. У спекотні дні це часто ставало перевагою, якщо не заходити до зон «Сцена» та «MANUSCRIPTUM», розташованих в іншому крилі – туди з собою треба було брати як мінімум светр. Тому якщо ви зайшли до «Мистецького Арсеналу» зранку, ваші шанси дочекатися вечірньої програми зменшувалися з кожною годиною: по-перше, через деякий час виникала потреба вийти назовні погрітися, а по-друге, програма заходів була така насичена, що, відвідавши кілька з них, треба було робити паузу – забагато вражень і тем для роздумів.

Відрадно, що дітей можна було залишити при вході і повністю насолодитися заходами чи й просто спілкуванням із книжками та тими, хто їх видає. Діти могли хоч цілий день стрибати на батуті, їздити на веломобілях чи складати з соснових планочок (до речі, це заняття настільки захоплююче, що нерідко і батьки сідали поруч із дітьми у спеціальному наметі). Більш свідомі діти таки заходили досередини, бо дитяча програма фестивалю була не менш вражаючою.

Звичайно, насамперед ішлося про майстер-класи: діти мали можливість поваляти вовну, поробити об’ємні листівки, поліпити з глини та з пластиліну, помалювати, взяти участь у створенні абетки (кожна дитина малювала одну сторінку). До речі, на одному майстер-класі дітей вчили техніки шовкодруку – дорослі, котрі проводили заняття, жартували, що якщо навіть наша книговидавнича галузь припинить існування, діти зможуть самотужки друкувати собі книжки.

Безумовними фаворитами фестивалю стали мумі-тролі. Один із них навіть гуляв серед відвідувачів і залюбки фотографувався з усіма охочими. Також було презентовано оригінальний комікс про мумі-тролів, намальований самою Туве Янсон (щоправда, чомусь у російському перекладі). Діти також малювали мумі-тролів на подарунковій акції від Мар’яни Савки – людини, яка чимало зробила для «українізації» цих скандинавських персонажів.

Оскільки організатори виходили з того, що формат виставки – це набагато більше, ніж просто фізична присутність книг, то й «альтернативних» заходів у програмі було удосталь: і кіномани, і меломани, і художники могли знайти для себе багато несподіваного і повчального. Особливо пощастило художникам, бо вони одержали змогу поспілкуватися із зарубіжними колегами та одержати фахові консультації. Також для них було оголошено конкурс до 1 липня на створення українського ділового шрифту з солідним призовим фондом.

Хоча ще на церемонії офіційного відкриття президент Української Асоціації видавців та книгорозповсюджувачів Олександр Афонін сказав, що наразі у президії мали б сидіти Віктор Янукович, Микола Азаров та Дмитро Табачник, багато хто з них цієї думки не поділив. Уже під час роботи фестивалю Сергій Руденко сказав, що не бачить у коридорах Мистецького Арсеналу жодного можновладця – а за часів Ющенка вони так і лізли перед телекамери, демонстративно купуючи книжки на львівському Форумі видавців… Хоча, продовжив журналіст, може, так і треба – не дай, боже, щоб у нашій країні найосвіченішими були ті, хто зараз при владі!

Найбільш упізнаваними вітчизняними селебріті на «Книжковому арсеналі» були Катерина Ющенко та Влада Прокаєва. Обидві завітали сюди, так би мовити, у справі: Голова Наглядової ради Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000» пані Ющенко допомагала презентувати антологію «Пастораль річечки», видану за сприяння цього фонду, а засновниця фонду «Обдаровані діти – майбутнє України» Влада Прокаєва привезла на фестиваль фотовиставку та проект «Зірки. З книгою в серці» (щоправда, самі зірки захід практично проігнорували).

 

Спочатку у програмі заходів «Книжкового арсеналу» було дуже важко зорієнтуватися – роздрукована програма займала цілу теку, та й один захід спокійно міг дублюватися у двох-трьох програмах (наприклад, якщо був і дитячим, і вітчизняним, і заходом від видавництва). Але поступово у свідомості виникала як часова, так і просторова карта, і блукати під склепіннями «Мистецького Арсеналу», тицяючись у всі стенди, уже не доводилось. До того ж на вході можна було взяти паперову карту місцевості з поділом на зони та програмою заходів зі зворотного боку. Причому організатори дуже гарно продумали експозицію, згрупувавши видавців за напрямком діяльності. Як-то кажуть, респект та пошанівок!

Міжнародна програма цілком відповідала своєму міжнародному рівневі і варта окремого репортажу. Якщо ж казати коротко, то зарубіжні гості почувались як удома, хоча й не забували, що вони в гостях (за винятком росіян – хоча, може, це просто був прояв менталітету). Підсумки «Книжкового арсеналу» можна підбивати довго. Напевне, найпростіше це зробити, згадавши слова того самого Олександра Афоніна, сказані ще на відкритті, про те, що і час, і місце, і проблематику «Книжкового арсеналу» вибрано вдало на 100 %. Приємно, що у столиці нашої країни відбувся такий європейський фестиваль. І ще приємно, що він при цьому був дуже українським. Це прецедент, на який буде дуже радісно посилатися!

 

Йоахім Дворжак, головний редактор видавництва «Лабіринт»: Якщо моє видавництво тримається на плаву вже 20 років і видає часопис, котрий розповідає про книжкові новинки, а в Україні такі часописи закриваються, то це зовсім не означає, що чехи читають більше за українців! Чехи п’ють більше пива, ніж українці – це я точно можу сказати. А читають менше. І часопис наш завжди був збитковим. Мені довелося почати видавати книжки, щоб дістати гроші на цей часопис.

 

Ольга Жук, куратор фестивалю: Ми дуже задоволені «Книжковим арсеналом»! На вихідних його відвідало 15 тисяч людей, загальна кількість відвідувачів – 20-25 тисяч. Для дитячих будинків зібрано 3 тисячі книжок.

Що ж до ігнорації з боку влади, то мене це цілком влаштовує – я працюю з ідеями, а не бавлюся в політику! Хоча Наталія Заболотна, генеральний директор «Мистецького Арсеналу», яка цей фестиваль задумала й організувала, хотіла би, щоб на «Книжковий арсенал» звернули увагу на державному рівні.

Атанайя Та