Міка Ньютон у своїй книзі розкаже про все

Юну співачку під псевдонімом Міка Ньютон довгий час порівнювали, та й продовжують порівнювати з канадською рок-дівою Авріл Лавін. Але наша Міка має не менш самобутній вокал, потужну внутрішню енергетику і неабиякий творчий потенціал. На даний момент вона навчається у Лондоні; за короткий термін перебування на вітчизняній естраді Міка встигла випустити вже декілька дисків. Між гастролями і записами на студії дівчина не забуває тримати книжку у руках, адже що, як не книжка, здатне принести нові ідеї та образи у творче життя артиста.

– Чи вистачає у тебе часу на читання? Як багато ти читаєш?
– Я не розумію людей, які говорять, що у них не вистачає часу на читання. Якщо дуже цікава книга, а мозок потребує нової інформації – час завжди знайдеться. Я читаю у потязі (хоча це, звісно, шкідливо для зору), читаю в машині, читаю вдома перед сном. Можу почитати і перед концертом, у гримерці. Хоча це вдається нечасто, адже я їжджу на концерти зі своїми музикантами. Але читати я дуже люблю. Більше, ніж дивитися фільми. Люблю читати, коли читається (усміхається).

 

– А якій саме літературі ти надаєш перевагу?
– Читаю і класику, і сучасну літературу. Свого часу прочитала і Чехова, і Набокова, і Дена Брауна. Навіть «Casual» Оксани Робскі читала, щоб зрозуміти, чому всі так «помішалися» на цій книзі. Нічого особливого у ній не знайшла. Гламур, попса і все таке…

 

– Чим для тебе є читання?
– Читання – це тренінг, джерело інформації. Під час читання я намагаюся приміряти на себе модель усього, що відбувається на сторінках книги, адже це надзвичайно захоплює!

 

– Які жанри тобі до смаку?

– Під настрій. Можу почитати і хороший детектив, й іронічний роман. Мені сподобалися і «Життя в борг» Ремарка, і «Моє життя в мистецтві» Станіславського. Хоча насправді це ж два абсолютно різних жанри. «Шерлока Холмса» прочитала із задоволенням. Тож, який настрій – така й книга в руках. Але завжди дочитую твір до кінця.

 

– Це схвально. А є улюблена книга, на сторінки якої ти здатна неодноразово повертатися?
– Гадаю, ще достатньо довго буду перечитувати знову і знову Станіславського «Моє життя в мистецтві». Ця книга мене справді неабияк вразила. А ще є книга «Висловлювання знаменитих жінок». До неї також досить часто звертаюся за «висловлюваннями».

 

– Яка книга залишила у тобі глибокий слід?
– Це книга Сальвадора Далі «Сюрреалізм і я». Книга генія про генія, тобто про самого себе. Саме це я і прочитала нещодавно.

 

– А що з українського привернуло твою увагу за останній час?
– Знаю всю шкільну програму з української літератури. Більшість читала просто для себе. Але більш за все з українського полюбляю поезію безсмертного Володимира Івасюка. Пробирає до самого серця.

 

– Якби ти писала власну художню книгу, про що вона була б і в якому жанрі?
– Це була б автобіографія. Про мене і про людей, котрі були і будуть поруч зі мною. І, повірте мені на слово, я скажу там усе!

Бесідувала Тетяна ТРЕТЯК