Влада Прокаєва: “Ще можна було хлопчиків підручниками бити”

В Україні та далеко за її межами Владу Прокаєву (Литовченко) знають як володарку титулів «Міс Київ – 1994», «Професійна модель – 1995», «Міс Україна-1995», «Найкраща модель року — 1997». Вона постійно з’являється у списках найкрасивіших і найвпливовіших жінок України та світу. Однак, крім модельного бізнесу, Влада Прокаєва має й інші заняття — створила Благодійний фонд “Обдаровані діти – майбутнє України”, у рамках якого почалася робота проекту «З книжкою в серці». А які книжки Влада тримає у власному серці, дізнавався кореспондент ДЧ.


– На 17 Форумі видавців у Львові Ви презентували проект «З книжкою в серці». Чому вибрали саме книжку, а не, скажімо, матеріальне забезпечення для дітей?

– Це одна з чотирьох програм Благодійного Фонду «Обдаровані діти — майбутнє України» і найулюбленіша, адже пов’язана саме з книгою. Було надзвичайно приємно бачити сяючі очі працівників Львівської бібліотеки, коли ми презентували п’ятсот книжок загальною вартістю 32.000 грн. Звичайно, книгозбірні мають періодичні надходження з Міністерства та українських видавництв. Проте які? Неодноразово чула нарікання від сільських бібліотекарів на «нераціональність» отриманої літератури, мовляв «краще б замість подарованого дорогого альбома ілюстрацій за 300 грн. ми самостійно придбали 5-6 справді необхідних книжок». Відтак, особливість нашого проекту – саме в тому, аби зібрати унікальні, потрібні книжки: енциклопедії, довідники, науково-популярну, фахову та методичну літературу. Родзинка нашого проекту – те, що 20 % книг становить сучасна література. Дуже хочу, щоб українська молодь знала своїх авторів, щоб вона читала сучасне.
– Гадаю, людина, яка не любить читати, навряд чи зацікавилася б книжковим проектом. Чи вистачає Вам часу на це заняття?
– Зараз я навчаюся в аспірантурі Дипломатичної академії і пишу наукову роботу, тому навіть якби читати не хотілося — довелось би. Наразі активно вивчаю англійську мову, Конвенцію щодо охорони Світової культурної і природної спадщини, інші наукові праці.
А взагалі, я можу подякувати своїм батькам за те, що вони привчили мене читати. Коли я була маленькою, читання булою нормою життя: всі читали! Людина не могла уявити себе без книги. Сьогодні ситуація змінюється, і в нас з’явилася нова проблема – криза читання.
– У дитинстві багато дівчаток крадуть у своїх мам любовні романи і потайки їх читають. Чи були схожі ситуації у Вас?
– Мені пощастило, що тоді таких любовних романів не було… Пам’ятаю, що коли задавали на літні канікули прочитати книги зі списку літератури, то найбільше я захоплювалася Стівенсоном. Його «Острів скарбів», а також «Пригоди Тома Сойєра» Марка Твена йшли на ура. Ще в 10 років читала «Війну і мир» Льва Толстого, хоча й було не дуже цікаво. Батальні сцени просто перегортала.
– Ви слідкуєте за сучасним літературним процесом?
– Я глибоко не занурювалася в нього, поки не розпочала проект. Тепер мене часто запрошують на різноманітні форуми, конференції, круглі столи. Я реально усвідомлюю, що книга формує людину, а людина формує державу. Не можна звертати увагу лише на економічні чинники й будувати суспільство тільки на них. Великої уваги заслуговує і духовна сфера, куди належить і книжкове слово. Необхідно підтримувати молодих авторів та створювати пільгові умови для видання українських книжок. Економічна криза минає, а культурні надбання – вічні.
– У Вас є улюблений письменник?
– Є – Микола Жулинський. Це науковець і видатний громадський та політичний діяч. Я придбала на Форумі його працю «Нація. Культура. Література» і дуже щаслива, що маю цю книгу.
– А які ще книжки лежать у Вас на столі сьогодні?
– У мене вдома купа підручників. Усе: диван, письмовий стіл – завалено різними словниками, зокрема й українськими, адже останні 2 роки серйозно вивчаю українську мову. Без сумніву, будь-яке навчання – це, в першу чергу, самонавчання. Викладач-професор може дати імпульс і підказати якусь систему, але за тебе ніхто не вивчить. Головне тут – ціль і бажання.
– В одній статі про інтер’єр Вашого будинку було фото з книжковою полицею. Якщо я не помиляюся, на ній були книжки «Як досягти успіху», «Як бути щасливою». Ви дійсно читаєте науково-популярну літературу? Чи допомагає вона Вам у житті?
– Така література надихає, дає знання та силу. Навчання – це навчання, освіта – це освіта. Людина з вищою освітою стає інформаційно-підкованою, вона багато чого знає, проте може бути зовсім не пристосованою до реального життя, до побуту, до різних ситуацій у стосунках чоловіка та жінки, до сімейних труднощів. Мудра людина, яка окрім кар’єри хоче мати щасливу та міцну родину, хороших друзів, повинна звертати увагу на книжки з сучасної психології. Та, звичайно, я би радила перш ніж купувати таку літературу, передивитися книгу і визначитися, чи буде вона тобі доречна і корисна, чи ні.
– Знаю, що Ви вже маєте власний досвід на літературній ниві – видали книжку «Професія: модель» (2003). Що Вас спонукало до цього?
– Мені дуже приємно, що команда запросила мене як радника, як співавтора, як людину з досвідом роботи у цій сфері. Тепер точно знаю, що робота над книгою – це надзвичайно творчий процес, і коли ставлять питання, чи може жінка бути письменником, відповідаю «Так». Більше того, гадаю, що творчі моменти даються жінкам краще, ніж чоловікам.
– Плануєте долучитися до створення нової книжки?
– Думаю над цим питанням. Зараз в Україні багато письменників, але мало читачів. Краще було б навпаки.
– Чи маєте час для кіно? Чи цікавитесь екранізаціями книжок? Бачили, наприклад, «Алісу в Задзеркаллі»?
– Звичайно! Добре, що Ви почали з цього фільму, бо це – одна з найбільш вдалих екранізацій такої складної для відтворення книги. Мені здається, що це шедевр сучасного кіномистецтва. Шкода, наприклад, що «Майстра і Маргариту» не дуже вдало екранізували. Взагалі цей роман не варто було екранізувати — надто важко.
– Що б Ви порекомендували читачам подивитися?
– Остання екранізація «Сутінків» – цікава, розважальна версія. Чому б і ні? Треба мати уявлення про все, тому що будь-який сюжет розвиває людину. Навіть коли фільм не до смаку, він усе одно стимулює до аналітичної діяльності: чому саме так? Через що?.. Будь-який формат: книга, кіно, вистава – служить для того, щоб спонукати до роздумів, викликати емоції, хай навіть і негативні. Коли людина висловлює свою думку, сперечається, згодна або не згодна з фіналом, то це чудово.
– А у вас були цікаві моменти в житті, пов’язані з книжкою?
– Книга, крім того, що це джерело інформації, може бути ще й підручним матеріалом. Наприклад, на книгах можна сидіти. Коли вчилася у музичній школі і в нас не було підставок, то ми складали книги й сиділи на них. Ще можна було хлопчиків підручниками бити (сміється). Пам’ятаю, тоді книга – це було щось дуже дефіцитне. Сьогодні я відчула, що в Україні є прорив, ми нарешті стали ближчими до Заходу, євроінтегрувалися: маємо можливість купувати книги, які бажаємо, немає браку, цензури.

Спілкувалася Тетяна Мигун