DJ Паша: «Придбання російсько-перського словника ми з друзями обмивали»

Уявіть, що жінки всього світу об’єдналися і вирішили створити збірний образ най-най-най-чоловіка. Певно, результатом всезагального жіночого голосування одноголосно стали б небесно-блакитні очі, золотаво-засмаг­ла шкіра, струнка м’язиста статура… А от щодо вибору тембру голосу для ідеального чоловіка представницям прекрасної статі, мабуть, довелося б посперечатися. І дій­­­с­но, чий голос обрати: оксамитовий Марлона Брандо, писклявий Джастіна Тімберлейка? У суперечці не брали б участі лише українки, адже вони впевнені: ідеальний чоловік повинен мати голос DJ Паші — відомого ведучого GALA радіо.

 

— Що вам до вподоби з арсеналу літпродукції?
— У силу моєї роботи більшою мірою доводиться читати всіляку пресу, матеріали з Інтернету тощо. А щоб до душі, то ще зі школи я прихильник класичної літератури. Тому, якщо є вільна хвилька, з великим задоволенням читаю російських класиків. Причому деякі твори перечитую по декілька разів. Ось «Євгенія Онєгіна», мабуть, разів із десять читав, як в оригіналі, так і українською та англійською мовами.

 

— А твори українських письменників не читаєте?
— Я «костюмний» як в одязі, так і в літературі. Тобто мені до вподоби класика: чи то російська, чи українська. Я обожнюю «Кайдашеву сім’ю» Нечуя-Левицького — класна барвиста мова, сюжет!

 

— То час для читання ви знаходите. Яка з книжок нині у процесі прочитання?
— Власне, зараз у процесі дві книги. Одна з них — біографія відомого американського телеведучого Ларі Кінга How to speak anyone anywhere («Як розмовляти з будь-ким будь-де»). Друга — книжка молодої української авторки Ірини Старостіної. Мені стало цікаво, про що пишуть молоді українські літератори, для яких українська мова від народження є рідною.

 

— Ну, і як?
— Нічого, цікаво. Книга написана в більш-менш гумористичному стилі. Однак у деяких місцях авторка переходила на стьоб — українськими літерами писала російські слова. А це, на мій погляд, доводить, що гумористичний аспект сучасної української мови тільки починає формуватися.

 

— А ви не вважаєте, що автори навмисне запозичують слова з англійської, аби рідше користуватися російською мовою?
— Взагалі-то, якщо вже говорити про запозичення, то в українській мові лише близько 18% слів мають українське походження. У зв’язку з тим, що багато з них потрапило до нашої мови ще у давні часи, нині ми вважаємо їх «нашими». І це нормально, бо кожен період вносить певні мовні корективи, які пов’язані з модою. Наприклад, зараз англійська мова диктує стиль життя, оскільки весь бізнес, вся сучасна економіка, всі «майкрософти» — основані на ній. Однак тенденція «краще запозичити якесь іноземне слово, ніж сказати російське», як на мене, — ненормальна манія.

 

— Ви звертаєте увагу на мову, а як же герої книги? Невже у вас немає улюбленого персонажа?
— Так сталося, що в мене не було жодного улюбленого героя. Я взагалі більше цікавлюся процесом написання: яка була творча атмосфера, що послугувало поштовхом, чому автор писав саме так. Скажу чесно, коли вперше прочитав «Євгенія Онєгіна», був шокований. Як можна було так легко написати поему, витримавши строфу, до того ж змусити читача перейматися сюжетом, адже це ж ще й роман. Колись я навіть виграв обласну олімпіаду, бо там було лише одне завдання — написати твір на тему «Творчий процес як ви його собі уявляєте».

 

— Є якийсь принцип вибору книжки?
— Я навмання загадую: «Третя полиця, четверта книжка», — і беру саме ту книгу. Зараз книжковий вибір дуже великий, а раніше все було інакше. Пригадую, яким був щасливим, коли дістав фразеологічний словник української мови чи словотворчий іспанської, а придбання російсько-перського словника ми взагалі з друзями обмивали.

 

— То ви поліглот?
— Поліглот — це голосно сказано, але колись я хотів ним стати. Володію англійською, іспанською, італійською мовами. Навіть два роки вивчав перську. Певен, якщо мені буде потрібно, то за три місяці зможу опанувати будь-яку європейську мову. Коли знаєш кілька мов, то стає легше вивчити нову.

Спілкувалися Іра ТАТАРЕНКО та Юля ШЕРЕТЬКО