Соліст гурту «Гайдамаки» Олександр Ярмола: «Рівень творчості поетів минулого є практично недосяжним сьогодні»

yarmolaНапевно, з творчістю «Гайдамаків» найкраще знайомі любителі музичних та етнофестивалів – і не тільки вітчизняних, бо гурт часто запрошують до участі в концертах поза межами України. Музиканти працюють у стилі етно-року, або «козацького року», беручи за основу своїх пісень українські фольклорні мотиви. Колоритний Олександр Ярмола, лідер «Гайдамаків», закінчив Національну музичну академію імені П. Чайковського по класу вокалу, а «якби не став музикантом – був би художником». У вільний час займається спортом, виховує сина Пилипа. Про книжкові вподобання лідер «Гайдамаків» розповів кореспондентові ДЧ.

– Як відомо, ви пишете тексти пісень гурту «Гайдамаки», в якому, власне, і співаєте. Відтак, чи вважаєте себе причетним до літературного процесу?
– Обов’язково. Кажуть, що текст пісні створити легше, ніж, наприклад, написати простого вірша, бо музика допомагає сприймати слова. Проте це помилкова думка. Адже насправді  все навпаки: музика диктує ритм і форму. Крім того, музиканту властиве бажання зробити свою пісню популярною, воно ж підштовхує до певного вдосконалення тексту. Також існує цензура інших учасників команди, яким також не байдуже, що саме виконувати.
– У вашій ліриці фігурують переважно образи з українського фольклору. Проте, певно, це не єдине джерело творчості. Звідки ще черпаєте ідеї для створення пісень?
– Фольклор – це носій первинної містики, тому часто використовую фольклорний матеріал. Серед інших джерел: боротьба між духом і тілом, еволюція, революція, кохання і смерть.
– Теперішній стан літератури в Україні обумовлює утворення двох різних поглядів на перспективи розвитку цього виду мистецтва: оптимістичний і песимістичний. До якого з них схильні ви?
– У такому стані перебуває не тільки література і не тільки в Україні. Сьогодні ти МУСИШ купувати речі, яких не потребуєш. А для того повинен продавати свій талант. Це така гра під назвою «купи – продай», вона забирає час, наповнює свідомість. Спроби протестувати, як правило, закінчуються поразкою. Це одна з ознак кризи цивілізації. З іншого боку, творчість і є альтернативою цій кризі, тому я вважаю, що творити варто в будь-яких умовах.
– Які твори з сучасної літератури, на вашу думку, варто прочитати?
– З української – «Солодку Дарусю» Марії Матіос, твори Олександра Ірванця, Юрія Андруховича та Михалка Скаліцкі. Зі світової – Федора Достоєвського, Габріеля Гарсіа Маркеса, Хьюберта Селбі (з більш сучасного нічого цікавого допоки не знайшов).
– Хто з літераторів-сучасників згодом може удостоїтися звання «класик». І за якими ознаками їх виділяють з-поміж інших?
– Не маю гадки хто і за якими ознаками долучає митців до класиків. А тому не компетентний у цьому питанні – не можу назвати жодного сучасного «класика» літератури. На мою думку, класичними стають найбільш універсальні та досконалі твори. Але, напевно, можу назвати Сергія Кузьминського класиком українського рок-н-ролу.(Сергій Кузьминський – лідер гурту «Брати Гадюкіни», який пішов із життя внаслідок тяжкої хвороби 3 серпня 2009 року. – ред.)
– Чи чули про генерацію поетів-двотисячників? Можете дати оцінку їхньої творчості?
– На жаль, нічого такого, що б зацікавило, із доробку поетів цього періоду почути або прочитати не довелося досі. Взагалі, мені здається, що в наш час поетичний геній програв технологічному, через це рівень творчості поетів минулого є практично недосяжним сьогодні.
– Чи є письменники, твори яких ви час від часу перечитуєте?
– Боюся, що не буду надто оригінальним: Тараса Григоровича Шевченка та Лесю Українку, Богдана-Ігора Антонича. Серед іноземців це Володимир Маяковський, Олександр Пушкін. Актуальність їх творів виражена переважно не в тематиці, а в рівні поетичної майстерності. Стилів написання теж, до речі, може бути безліч – кожен сам обирає, як писати.
– Що любить читати ваш син Пилип?
– Мій син читає деякі з моїх улюблених книжок, часом – щось своє. Я раджу йому читати не дитячі книжки, а ті, які можна вважати літературою для дорослих. Серед них – твори Джека Лондона, Роберта Льюїса Стівенсона, Миколу Гоголя, Оскара Уайльда, Антуана де Сент-Екзюпері, Габріеля Гарсіа Маркеса, Олександра Ірванця…
– Чого прагнете навчити свого сина?
– Хотів би навчити свого сина: думати, чесно грати, говорити кількома мовами, шанувати ієрархію, здобувати вищу освіту, співати, боксувати, стріляти, керувати машиною – повному козацькому наборові!


Спілкувалася Ліна Остоматій