СТЕЛЛА ЗАХАРОВА: люблю читати жіночі романи

Стелла Захарова– олімпійська чемпіонка зі спортивної гімнастики, володарка Кубка світу, призер і переможець багатьох міжнародних турнірів. Ця знаменита вродлива жінка чудово готує, любить займатися хатніми квітами й захоплюється кіньми. Сьогодні ДЧ поцікавився книжковими вподобаннями всесвітньо відомої гімнастки.

 

– Яку свою дитячу книжку ви досі пам’ятаєте?
– Це була книжка чудового дитячого письменника Миколи Носова «Незнайка в країні чудес».

 

– Чи для дітей–спортсменів взагалі знаходився час для читання?
– Часу було дуже обмаль, адже я присвячувала себе тренувальному процесу. Але спортсмени поповнюють свій інтелектуальний багаж після завершення спортивної кар’єри.

 

– Чи змінювалося впродовж років ставлення до читання, смаки на ті чи інші книжки?
– Звичайно змінювалися! Людина не стоїть на місці, вона росте, формується, тож і погляди її також змінюються. Зараз я читаю книжку американського письменника Дена Брауна, автора бестселера «Код да Вінчі». Книжка називається «Точка обману». А загалом я люблю читати жіночі романи та пригодницькі детективи.

 

– Коли ви переважно читаєте?
– Частіше за все читаю ввечері перед сном, бо впродовж дня часу для цього обмаль. Дуже багато роботи. А в дорозі не читаю, адже сама сиджу за кермом.

 

– Хто з книжкових героїв був чи є ва­шим взірцем для наслідування, чому?
– Я – людина з реального життя, вважаю, що прикладом для наслідування мають бути живі люди, які своєю працею та розумом досягли успіху в житті. А книжкові герої можуть подобатися, викликати симпатію.

 

– Упродовж своєї знаменитої кар’єри ви бачили багато відомих людей – політиків, спортсменів… Чи не хотіли б написати власну книжку про те, як стають знаменитостями? Або про «будні та свята» спорту?..
– Бажання є, і є про що писати. Але для цього необхідний час. Якщо я все ж спроможусь написати книжку, це буде книга спогадів. Швидше за все, зможу зробити це лише тоді, коли припиню вести соціально активне життя. Наразі я більше заклопотана розвитком спорту в нашій державі.

 

– Чи дарують вам книжки? Які, наприклад?
– Так, у мене є книжки, які мені подарували. Для мене вони важливі не лише своєю ексклюзивністю, а більше тим, хто саме їх дарував. Ця пам’ять переходить від покоління до покоління.

 

Розмовляла Тетяна ЩЕРБАЧЕНКО