Телеведуча Олена Фроляк: «Читайте будь-що, не витрачайте часу на Facebook»

Сказати, що Олена Фроляк – відома телеведуча і фактично телевізійний канон, одна з тих, з кого все починалося, – наче применшити її справжню. Поза чималою кількістю регалій та нагород (про що говорять лише орден княгині Ольги 3-го ступеню та цього року – втретє визнання найкращою ведучою інформаційної програми), Олена Фроляк – людина, яка підтримує класику телебачення і вчить основ справжньої журналістики. Її недаремно назначили редактором інформаційної служби (новин «Факти») 5 років тому: зробити ставку на таку людину – бути впевненим у журналістиці. Олена Фроляк сама по собі – найвищий рівень: жінки, людини і, звісно, журналіста, що стало буквально її покликанням. Поза безперечним талантом, вона досконало вивчила правила гри успішного пера: бути відданою, допитливою, об’єктивною, переконливою і ніколи не залишатися байдужою.

І хоча нині телевізія втрачає свої позиції, збити з пантелику Фроляк неможливо: вона добре розуміє, що телебачення – не лише рейтинги через негатив, а джерело, через яке можна і треба міняти суспільство. Завдяки багаторічному обличчю телеканалу ICTV з’являються в ефірі не лише новинні сюжети про суспільні несправедливості та вагомі проблеми, а й тематичні матеріали про потреби кожної людини – про музику, здоров’я, мандри, технічні новинки, і, звісно, про книжки. Олена Фроляк ні на мить не сумнівається, що професійність, успіх, щира усмішка – зворотній бік не лише старанності, а й начитаності. Коротко кажучи, ми – те, що ми читаємо. Сама пані Олена читає запоєм по три книжки поспіль і може легко порекомендувати літературу для будь-якого віку.

 

– Олено Юріївно, згадайте, як ввійшла книга у Ваше життя? Чи одразу хотілося вчити букви, читати, чи все-таки одразу Ви була доволі непосидюча для книг?

– Мама навчила мене читати дуже рано, в 4 роки я вільно читала, з інтонаціями, так що вихователі в дитячому садку садили мене серед дітей і я їм читала, поки вони пили чай. Пізніше любов до книги підсилила моя подруга Фріда Айферман: як справжня єврейка вона читала просто запоями і постійно мене підживлювала цікавою літературою.

 

– Чи можете назвати книги, які вплинули на Ваш світогляд, Вашу життєву позицію, які змусили переглянути усталені погляди?

– Я би сказала, не книга, а постійний процес читання збагачують ваші знання, світогляд, уяву, мудрість і фантазії… Мені важко виділити якусь одну книгу: я перечитала всього Достоєвського, був у мене період Джона Стейнбека, тепер мене дедалі частіше тягне до літератури історичної. Але я постійно читаю, і останнім часом по кілька книжок паралельно…

 

– Який Ваш улюблений жанр і чому?

– Для мене головне – щоб книга була захопливою, щоб був сюжет, думки, близькі тобі чи навпаки кардинально суперечливі. Якщо ввечері я думаю, як оперативніше все зробити і хутчіш повернутися до книги, – вона моя! І жанр тут ні до чого.

 

– Як Ви вважаєте, які жанри можна віднести до «гендерної» літератури: що читати можна лише жінкам, а яка література винятково чоловіча?

– Мабуть у Пелевіна більше прихильників чоловіків, а у Діни Рубіної, яку я дуже люблю, – більше жінок. Чоловіки менше зважають на емоції, їм цікавіше щось конкретне і пізнавальне, мій чоловік, приміром, читає літературу про авіацію, історію Великої Вітчизняної, про кулінарію, чи німецькі танки, я все ж тяжію до літератури художньої, але смаки змінюються…

 

– Які книги треба давати читати дітям і чого вони мають навчати? Як змусити дитину читати і чи треба це робити?

– Своїм дітям я даю читати книги, які сама любила в дитинстві – Антоша нині читає «Тореадорів з Васюківки» і паралельно штурмує «Волшебника Изумрудного города» Волкова. А це я вам скажу, – масштаб… Йому лише 7, і незабаром почнемо Тома Сойєра. Ну а старшій Наталочці я рекомендувала «Срібні ковзани», «Сліпого музику», «Пеппі Довгу Панчоху», «Хатину дядька Тома». Тепер вона вже взялася за Тургенєва «Вешние Воды», Драйзера «Сестра Кэрри», Шарлотту Бронте «Джейн Ейр». Не можна також забувати і про їхні сучасні смаки: «Сутінки» – теж наша література.

 

– Багатьох людей сучасна українська література відштовхує при знайомстві з першими ж книжками. Що скажете про неї Ви, чи читаєте сучасні досягнення українських письменників і які висновки?

– Я люблю українських письменниць, і це вже історично. Любов почалася з Кобилянської, Марка Вовчка, а сьогодні це Марія Матіос і Ліна Костенко.

 

– Які книги нині можете порекомендувати читачам?

– Це буде дуже суб‘єктивний рейтинг, тому даруйте.

Джон Стейнбек – «На Схід від раю», «Милостивий четвер», «Квартал Тортилья-Флет»;

Трилогія Стіга Ларсона – «Дівчина з татуюванням Дракона»;

Айріс Мердок – «Море, Море», «Дитя слова», «Учень філософа»;

Грегорі Девід Робертс – «Шантарам»;

Володимир Познер – «Прощання з ілюзіями» (особливо цікаво буде журналістам);

Людмила Улицька – «Казус Кукоцького»;

Діна Рубіна – «Синдром Петрушки», «Біла голубка Кордови»;

Сол Беллоу – «Хендерсон, король дощу. Оповідання»;

Шодерло де Лакло – «Небезпечні зв’язки».

Дуже раджу періодично перечитувати классику – А.Чехова, І.Тургенєва, І.Буніна, Панаса Мирного, Л. Толстого. Читайте, панове, будь-що, не витрачайте часу на Facebook чи Однокласники. І привчайте до читання своїх дітей. Всім бажаю знайти свою книгу!!!

Спілкувалася Юлія Мендель