ВІКТОР ЮЩЕНКО: Особливе задоволення отримую від української класики

Мудреці вважають: книга ─ це знання, а знання ─ це сила. Сильні світу цього, у свою чергу, прислухаються до мудреців і всерйоз беруться за книжки. Приємно, що  Президент України ─ не виняток із цього правила. Віктор Ющенко не тільки полюбляє читати. Попри напружений робочий розпорядок, він ще й знайшов час для того, аби поділитися своїми літературними вподобаннями з читачами нашої газети. Тож що читає Президент ─ в ексклюзивному інтерв’ю Віктора Ющенка для “Друга читача”.    

─ Важко собі уявити, що в Президента є багато часу на читання ─ окрім того, що вимагає робота. Чи так воно насправді? Чи є час у Вас читати книжки? І що ж читає Президент України? 
─ На жаль, останні роки читати вдосталь не вдається. Робота забирає весь час – починається вдосвіта і закінчується за північ. Втім, коли видається вільна хвилина, я перш за все намагаюся проглянути щось із фахової літератури, відстежую сучасні досягнення економічної теорії. Це пріоритет. Щоб бути справжнім фахівцем у якійсь галузі, треба постійно самовдосконалюватися. Світ змінюється неймовірно швидко і ми маємо за ним встигати. А ще краще – йти  в авангарді цих процесів.
─ А як же читання «для душі»? І взагалі, які Ваші уподобання в літературі  ─ сучасні твори чи  класика?  
─ Особливе задоволення отримую від української класики, зокрема Михайла Коцюбинського, Василя Стефаника. Збираюся перечитати Бориса Антоненка-Давидовича, тим більше що є хороша нагода – останнім часом перевидано багато його творів. Взагалі, мені здається, що нинішнє молоде покоління недостатньо обізнане з глибинними пластами високоякісної української літератури першої половини ХХ століття. Вона була цензурована та знищена репресивним радянським режимом. Це зокрема плеяда української національної інтелігенції, яку було масово винищено в 1937 році – так зване «Розстріляне відродження». Тому коли хтось каже, що українська література не модна, не може конкурувати з іншими літературами чи є бідною на талановитих поетів і прозаїків – я пропоную таким людям уважніше подивитися на історію української літератури і пошукати ті перлини, які вони навряд чи мали змогу вивчати в школі. Впевнений, що будь-які сумніви у таких скептиків одразу би розвіялися.
;
─ Як Ви ставитеся до сучасної молодіжної української літератури, зокрема до альтернативної? 
─ Намагаюся відстежувати сучасних українських авторів, зокрема молодих. Не можу сказати, що перебуваю цілковито в захопленні, але перспективи у них безумовно є. Особливо хочу відзначити молодих поетів – тут є значний потенціал для розвитку. Прізвища думаю називати недоцільно. Надто рання слава ще ніколи до добра не доводила – нехай наберуться досвіду. Подивимось як вони надалі реалізують свої здібності.
─ Що Ви читали своїм дітям? І які  книжки, Ви вважаєте, батьки обов’язково повинні читати дітям?
─ Своїм дітям рекомендую читати всього якомога більше – поки є час та можливість. Життя показує, що з часом з’являється багато різних клопотів і не завжди вдається викроїти кілька годин на читання. Це прикро, оскільки книжка має потенціал не лише виховати людину, а й продовжувати її духовний розвиток все життя. Тому читати треба якомога більше – це, певно, єдине багатство, яке у вас ніхто ніколи не зможе забрати. Наймолодшим рекомендую Астрід Ліндгрен, Екзюпері, Туве Янссон, Андерсена. Не варто забувати Івана Франка. Його твори для дітей, той же «Лис Микита» – це та скарбничка, яка мала би бути в кожній оселі.
─ А що подобається Вашим дітям найбільше?
─ Моїм дітям подобається і Толкієн, і Джоан Роулінг з її всесвітньо відомим «Гаррі Поттером». Сьогодні вибір у цьому напрямку досить великий і я тішуся, що мої діти мають змогу читати всіх найкращих світових авторів українською мовою. За це ми маємо дякувати тим самовідданим українським видавцям, які незважаючи на відсутність вагомої підтримки від держави, майже на одному ентузіазмі роблять неможливе – знаходять сили і ресурси для того, щоб українські діти могли отримати найкраще рідною мовою.