Карел Чапек – хрещений батько роботів

120 років тому, 9 січня, в родині заводського лікаря Антоніна Чапека народився хлопчик, якому судилося стати одним із найвизначніших чеських письменників ХХ століття. Це – Карел Чапек, прозаїк і драматург, блискучий журналіст та обдарований фотограф. І… хрещений батько роботів, адже появою цього слова саме йому має завдячувати вся наукова й ненаукова фантастика разом із прихильниками кібер-культури та японськими шанувальниками розумної машинерії.

Від філософії до красного письменства

Життя Карела Чапека декому може видатися нудним і нецікавим: ані скандалів, ані захопливих пригод, ані дивакуватостей чи епатажних витівок. Хоча, зважаючи на хворобу хребта, на яку письменник почав страждати з юності, це можна зрозуміти. Та й характер у нього був спокійний і розважливий, але з неабияким почуттям гумору – це, безперечно, й відбилося на творчості. Крім того, на нього неабияк уплинули жахи Першої Світової війни, що сформували світогляд письменника як прибічника демократії та гуманізму. Цьому кредо від залишався вірним усе життя…

Карел Чапек народився в містечку Мале Сватоньовіце (тоді ще Австро-Угорська імперія). Вчився в гімназіях Брна та Праги. 1915 року отримав ступінь доктора філософії, яку вивчав у Празі, Берліні та Парижі. Проте наукова кар’єра мало його приваблювала – душа лежала до художньої літератури.

Перші літературні спроби Чапека датуються 1908-1911 роками – це невеликі оповідання, які хлопець написав разом зі старшим братом Йозефом і для яких характерні гумор, іронія й пародія (1918 року вони вийшли під однією обкладинкою, сформувавши збірку «Краконошів сад»). Також разом із братом Карел створив книгу оповідань «Сяючі глибини» (1916). А далі став на самостійний письменницький шлях. Так з’явилася перша його збірка філософських оповідань «Божа мука» (1917).

Із життя комах та роботів

Через хворобу Карела Чапека не призвали до армії, і короткий час письменник працював гувернером у родині графа Лажанського. 1917 року став журналістом і критиком «Національної газети», яку полишив на знак протесту проти звільнення з редакції свого брата. Пізніше влаштувався в «Народну газету», де до кінця життя пропрацював журналістом та культурним і політичним редактором. Так Чапек продовжив «давню традицію», адже багато чеських письменників були змушені заробляти собі на життя журналістикою. Хоча ця діяльність забирала час, а проте й давала нові сюжети для творчості – як кажуть, «із самого виру життя». А для Чапека газетна шпальта стала ще й своєрідною трибуною для озвучування власних роздумів: про політику, культуру, літературу, повсякдення. Так чи інак, чеські літературознавці відзначають особливий, саме Чапеків, стиль журналістської замітки.

У 1921-1923 роках письменник працював драматургом і режисером у празькому Театрі на Виноградах, де зустрів свою майбутню дружину – письменницю й акторку Олгу Шайнпфлюгову (правда, одружилися вони аж через 15 років після знайомства).

У двадцяті роки Чапек звертався переважно до драматургії – тоді було інсценовано шість із восьми його п’єс. Це – й маловідомі українським читачам «Грабіжник», «Фатальна гра любові», «Адам-творець», і знані в усьому світі «Засіб Макрополуса» (про безглуздість ідеї вічного життя), «З життя комах» (тут перепало людському споживацтву й егоцентризму) та «Россумові універсальні роботи» («Р.У.Р.»). Саме завдяки останньому твору 1920 року з’явилося загальновживане нині слово «робот». Чапек увів до п’єси людиноподібні механізми й спочатку назвав їх «лаборами» – від латинського слова «labor» (робота). Але ця назва автору не сподобалася, і, порадившись із братом-художником, який оформлював декорації до вистави, він вирішив назвати механізми словацьким словом, що мало таке ж значення (чеською «робота» – «práce», а «robota» означає «каторга, тяжка праця»). П’єса про повстання роботів, у яких проявилися людські риси, з успіхом ставилася на багатьох театральних сценах Європи, спричинивши хвилю наслідувань. Наприклад, у Росії Олексій Толстой створив за її мотивами п’єсу «Бунт машин».

Після плідного періоду на драматургічній ниві Чапек полишив її на десять років, повернувшись після перерви зі всесвітньо відомими зараз п’єсами «Біла хвороба» (1937) та «Мати» (1938). Але в переддень фатальних для історії Європи політичних подій вони мали дещо іншу спрямованість – антифашистську й антимілітарну…

Як робиться чеська література

Чи не зі шкільної лави українському читачеві відомий роман-застереження Чапека «Війна з саламандрами», котрий може здивувати й захопити будь-кого – і незвичайною формою, й актуальністю змісту. Окрім нього, письменник створив чимало інших романів – це «Фабрика абсолюту», одна з перших антиутопій у світовій літературі, «Кракатит», де передбачено винайдення вибухівки, що здатна знищити увесь світ, філософська трилогія «Гордубал», «Метеор» та «Звичайне життя», «Перша рятувальна», «Життя і творчість композитора Фолтина» (незакінчений).

Плідно працював письменник і в малій прозі. Зокрема, звертався до не дуже популярного сьогодні жанру фейлетону. Це і «Критика слів», і «Про найближчі речі», й «Рік садівника» тощо. Так, у збірці «Що й як робиться» Чапек із властивим йому почуттям гумору оповідає про те, як, наприклад, створюється газета, фільм чи п’єса. І, повірте, за сімдесят із гаком років у цих процесах мало що змінилося. А літераторам незайвим буде перечитати сатиричні роздуми письменника про «Дванадцять прийомів літературної полеміки» та про те, «Як робиться світова література».

Замолоду Чапек багато подорожував, а пізніше описав свої враження від побаченого в жартівливих подорожніх нотатках. Так з’явилися «Італійські листи». «Мандрівка на Північ», «Листівки з Голландії», «Англійські листи» та ін. Не обділив увагою Чапек і детективний жанр («Оповідання з однієї кишені», «Оповідання з другої кишені»), і дитячу літературу – «Дев’ять казок і ще одна від Й. Чапека як доважок» та «Дашенька, або Життя цуценяти». Цікаво, що «Дашенька…» – книга фотографій, які робив сам письменник, – була найбільш публікованою й улюбленою серед читачів міжвоєнної Чехо-Словаччини.

Говорити й мовчати

Якось Карел Чапек зазначив: «Уявіть, яка була б тиша, коли б люди говорили тільки те, що знають». Йому було що сказати світові, більше того – світ і досі до нього дослухається, адже письменникові твори перекладені чи не всіма мовами…

Фантаст, сатирик, видатний журналіст. Один з ідеологів першої Чехо-Словацької Республіки, друг президента Масарика, захисник демократії, ворог фашизму й тоталітаризму. Засновник і перший голова Чехо-Словацького Пен-клубу, член Комітету Ліги Націй із літератури та мистецтва. Перекладач Аполлінера, з якого, власне, розпочався небачений злет чеської поезії ХХ століття. Філософ, багато ідей якого актуальні й досі. Великий шанувальник собак та фотографування, колекціонер килимів та кактусів. Любитель сигар та образотворчого мистецтва. Людина, чиї погляди дратували обидві тоталітарні системи в Чехії почергово. Навіть після смерті Чапека нацистська, а потім комуністична влада всіляко перешкоджала тому, аби доробок письменника виходив у світ. Хтозна, багато це чи мало як на життя, що тривало лише 48 років…

Карел Чапек помер 25 грудня 1938 року від запалення легень, яке отримав, ліквідуючи наслідки повені в Празі. Це сталося незадовго до повної німецької окупації Чехо-Словаччини, проти якої він затято боровся. Так, за іронією долі, письменнику «пощастило» уникнути неминучих репресій і жахіть, передбачених у «Війні з саламандрами».

Мирослава Крат