Чи був Булгаков фантастом?

Булгакова часто називають письменником-містиком. Половина читачів вважає його романи „богонатхненними”, інша половина – „присвяченими дияволу”. Саме ця містичність, аура «доктора Фауста», який продав душу дияволу за найвище знання, постійно супроводжує постать Булгакова у читацькій уяві. Однак літературознавці стверджують дещо інше: Булгаков – письменник-фантаст! Причому один із перших, хто всерйоз зайнявся цим жанром. Що це – чергова містифікація чи розкриття булгаковської таємниці?

 

 

Майстре, я тебе знаю!

Син професора Київської духовної академії, названий на честь символу міста Києва – архангела Михаїла, лікар-венеролог зі схильністю до систематичного вживання морфію, автор багатьох п’єс та фейлетонів, які згодом сам оголосив непотрібними і знищив, Михайло Афанасійович Булгаков належить до наймістичніших та найексцентричніших постатей світової літератури. Уже непоганий початок, щоб заявити про себе як про письменника-фантаста – людину, чий внутрішній світ набагато химерніший, аніж ті світи, які вона створює.

 

А особлива аура довкола роману «Майстер і Маргарита»? Хоча твір не лише не видавався за життя автора, а й навіть не був завершеним, пізніше його було перекладено всіма мовами світу. Представники різних світових культур відкрили для себе свого Булгакова. Хіба може „соціальна сатира”, яка є явищем глибоко національним, стати зрозумілою для всіх? Значить, заганяти в такі вузькі рамки роман справді не варто. Тим більше, що ще за життя письменника твір відкидав будь-які обмеження. Незаперечним є факт, що сам рукопис став дуже важливим чинником, ба навіть героєм у житті Булгакова. Чого варта принаймні та промовиста деталь, що останню авторську правку машинопису (котра, як уже згадувалося, не була завершеною) письменник припинив менше ніж за місяць до власної кончини якраз на словах Маргарити: “Так це, напевно, літератори за труною ідуть?” Роман нібито жив своїм власним життям: з’являвся, зникав, відновлювався, трансформувався, змінив більше десятка назв, серед яких були і такі: “Сатана”, “Ось і я”, “Капелюх із пером”, “Чорний богослов”, “Він явився”, “Пришестя”, “Ратиця консультанта”. Та все ж таки останній варіант назви – «Майстер і Маргарита» – виявився найбільш гідним цієї ролі, міцно «закріпивши» за своїм автором титул «Майстра», а відтак – і цілу низку порівнянь. Але мало хто знає, що на титульній сторінці рукопису Булгаков своєю рукою написав під назвою ще два слова: „Фантастичний роман”.

 

 

Російський Веллс

Отже, сам автор свою приналежність до фантастів визнав, і бажаючих проводити аналогії стало хоч греблю гати. Деякі порівнювали Булгакова з фантастом Гербертом Веллсом: мовляв, їхні доробки навіть сюжетами перегукуються. І справді – фантасмагорична повість „Фатальні яйця” перегукується з повістю Веллса „Їжа богів”. А Поліграф Поліграфович Шаріков – людина, створена скальпелем хірурга з собаки, – хіба не нагадує одного з персонажів „Острова доктора Моро”, де виробництво людей зі звірів було поставлене на потік?

 

Причому записують Булгакова до фантастів не тільки на території колишнього Радянського Союзу. Коли роман „Майстер і Маргарита” вийшов перекладом у США, у розпалі була холодна війна. Американці з ентузіазмом сприйняли роман як антирадянський – врешті-решт хтось із цих самолюбних росіян наважився покритикувати власну країну! Слід зазначити, що приблизно так само в той час у Радянському Союзі сприймали Орвела.

 

Однак часи минули, і вже у вісімдесятих роках минулого століття у тій же Америці Булгакова стали розуміти по-іншому. Літературні критики охрестили його постмодерністом і навіть порівняли з Куртом Воннегутом. А, наприклад, американський фантаст Джон Краулі стверджує, що Булгаков для нього став учителем у літературі.

 

 

Хто ж насправді?

Ким же вважав себе сам письменник? Як завжди, без парадоксів не обійшлося. «Я завжди пишу по чистій совісті і так, як бачу! Негативні явища у житті радянської країни притягують мою увагу, тому що в них я інстинктивно бачу важливий матеріал для себе (я – сатирик)», – зізнався Булгаков на якомусь допиті. Значить, не фантаст?

 

«Перемога особистісного права на творчість над силами долі» – саме так характеризують ідейний зміст „Майстра і Маргарити”, що, погодьтеся, в контексті сталінського тоталітарного режиму само по собі звучить досить фантастично. А сучасні письменники, які працюють у жанрі фантастики, в один голос стверджують, що знаходяться під впливом цього роману. Вони ж додають, що цей вплив можна прослідкувати навіть у пізніх романах братів Стругацьких „Кульгава доля” та „Обтяжені злом”. Значить, не сатирик?

 

Хоча намагатися розкласти літературу по поличках, мабуть, не варто. Та й узагалі – після першого з’їзду Всесоюзної спілки письменників у 1936 році бути фантастом стало непристойно, бо саме тоді фантастиці було нав’язане офіційне визначення „літератури для підлітків та юнацтва, яка стимулює їх просувати науково-технічну революцію”. Такий ярлик Михайлу Афанасійовичу точно не сподобався би. Проте все одно: ті, для кого science fiction – не порожні слова, шанують Булгакова не менше, ніж письменники інших напрямів, до яких також по черзі записували містика родом із Києва.

 

Стаття за матеріалами конференції „Булгаков і сучасна фантастика”, що проводилася у рамках Міжнародної асамблеї фантастики „Портал”.

 

Анна ІВАНЧЕНКО