Олена Пчілка: Леді Досконалість по-українськи

Розриваючись між батьками і братом, чоловіком і дітьми, віддана без залишку Україні та її культурі, Олена Пчілка навряд чи могла би дуже пишатися своїми творчими здобутками. На тлі незгасимої доччиної зірки талант цієї поетеси не настільки яскравий. Але якщо подивитися на творчість Ольги Косач у контексті всього її життя, то навіть маленький вірш і невеличка п’єса видаються величезним досягненням, на яке не спроможні навіть дуже талановиті українські чоловіки.

Юлій Цезар у спідниці

Якщо чоловікові заманеться пов’язати свою долю із письменством, йому навряд чи доведеться радикально змінювати особисте життя. Дружина з дітьми зазвичай тільки сприяють творчій реалізації. У жінок усе набагато складніше: “тягарі” родинного щастя відбирають у них і час, і сили. Після прання пелюшок і витирання носів вірші не дуже-то і пишуться. Особливо складно українським жінкам ─ вони зазвичай беруть на себе обов’язки “голови родини” і тягнуть на своїх тендітних плечах чоловіків, дітей та купу родичів.

Ольга Косач, більше відома як Олена Пчілка, ─ аж ніяк не виняток із цього правила. Усе своє життя вона виконувала певну важливу роль, виділяючи для творчості лише крихти вільного часу. Вона була ідеальною донькою і чудовою сестрою, порядною дружиною і зразковою матір’ю, активним громадським діячем і блискучим науковцем. Тож тільки подивуватися доводиться, як вона встигала ще й займатися письменництвом.

Донька і сестра

Мабуть, не лише слухняністю вимірюється любов дитини. Набагато важливіше для батьків, щоб чадо підтримувало їхні ідеї. Про таку зразкову доньку, якою була Ольга, можна тільки мріяти.

Так сталося, що правник Петро Драгоманов, батько майбутньої поетеси, втратив прихильність російського дворянства, після чого ніде не служив. Займаючись юридичними клопотами бідноти, правник Петро майже позбавив свою родину засобів до існування. Натомість годував красивими історіями про давній козацький рід, що через якогось предка-драгомана доходив ледь не до самого Хмельницького.

І маленька дівчинка Ольга свого батька підтримала. Те, що заспокоювало Петра, стало ідеєю для його доньки. Бідність назвалася “народним побутом”, а відлучення від дворянства компенсувалося древністю козацького роду. В Ольги майже не було повноцінного спілкування з однолітками ─ батьки виховували її вдома, щоб не позбулася народного коріння. І дитина із захватом навчалося тому, що розповідали їй батько-мати. Слухала народні казки, співала пісень.

Батьківська опіка залишилася в минулому, коли Ольга вступила до Київського зразкового пансіону шляхетних дівчат. Жити їй довелось у брата, Михайла Драгоманова. Це потім він стане відомим ученим-істориком, а поки що його ідеї мають лише одного шанувальника ─ рідну сестру. Думки, що зароджувалися в Михайловій голові, знаходили вдячного слухача. Ольга просто обожнювала брата. Чи то так проявляла себе необхідність усім допомагати, чи просто cестринська любов виросла до неймовірних розмірів, але в ті часи Ольга дала Михайлові Драгоманову те, що під час будь-яких починань потрібно кожній людині, ─ віру і підтримку. Сестра, про яку можна тільки мріяти.

Дружина

Від батьків і брата порядній дівчині одна дорога ─ до чоловіка. Зразкова донька перетворилася на не менш зразкову дружину.

Із Петром Косачем Ольгу познайомив брат. Майбутній чоловік уже встиг взяти участь у петербурзькому студентському повстанні, побував на похороні Шевченка, “засвітився” в деяких громадських об’єднаннях. Одним словом, за ним твердо закріпилася слава ідейного революціонера.

Не секрет, що у революціонера має бути сильна дружина. З цією роллю Олена Пчілка цілком впоралася. І хоча ходити за коханим “у Сибір пішки” їй не довелося, але Україною із Петром Косачем вони все ж помандрували. Одразу після одруження Ольга Косач виїхала з Києва до містечка Звягель, що на Волині. Там у чоловіка була посада. В 1879 році чоловіка перевели до Луцька. І знову дружина все кинула та помандрувала за ним.

Усі, хто знав цю пару, в один голос стверджували, що не жінка тут доповнювала чоловіка, а чоловік жінку. Ольга Косач була тверда і владна, сильною рукою керувала сімейними справами. Набагато пізніше Ліна Костенко написала, що “щасливі не пишуть…”. Мабуть, Ольга Косач знала якийсь секрет, який дозволяв їй поєднувати гармонію сімейного життя і письменницьку діяльність.

Мати

Це, мабуть, найвідоміша сторінка її біографії. Тому що Ольга Косач народила і виростила геніальну українську письменницю, знану в усьому світі як Леся Українка. А про те, скільки матері довелося возити своє хворе дитя по всіляких лікарнях та санаторіях, і говорити не треба. Сама пані Ольга розповідала потім, що життя її перетворилося на одну суцільну операцію. Від Криму до Відня мандрувала вона зі своєю Лесею. Як тільки не опікувалася вона нею, аби підтримати в дочці малесенький вогник життя.

Здається, тільки цього достатньо, аби остаточно скласти руки і скаржитися на життя. Але ж ні. Окрім Лесі, Ольга Косач виховала ще п’ятьох (!) дітей.

Можна тільки здогадуватися, як складно було писати вірші в таких умовах. Сама Ольга Косач казала про це так: “Тая заживо мерлая Леся приводить мене до такого тяжкого, холодного розпачу, що всі думки од мене одлітають…”

Громадянка

Погодьтеся, така людина не могла залишити без уваги свою країну. Не могла не стати прикладом свідомого громадянства… Ольга Косач віддавала себе не тільки родичам, а й Україні. Їздила по селах і записувала колядки, збираючи їх у збірки і видаючи так званими “етнографічними розвідками”. Організовувала закупівлю українських книг для бібліотек Луцька. Із 1883 року Ольга Косач займалася видавничою справою. Вона стала однією з перших жінок-редакторок в Україні. В 1887 році видала альманах жінок-письменниць “Перший вінок”. У кінці ХІХ сторіччя заснувала журнал “Рідний край”.

Не оминула Ольгу Косач гірка чаша. В 1903 році помирає син Михайло. В 1909 ─ чоловік. В 1913 ─ дочка Леся. Мабуть, наукова та громадська діяльність допомагали жінці відволіктися від цих жахливих подій. Вона, як і личить Леді Досконалості, не падала духом, активно працювала і в 1925 році стала членом-кореспондентом Академії наук України.

Письменницький доробок Ольги Косач заслуговує, звичайно ж, на особливу увагу. До нього входять переклади з Андерсена, Свіфта, Вайльда, Овідія, Мопассана, Сапфо та інших класиків світової літератури. Олена Пчілка писала оповідання, повісті, вірші, п’єси, твори для дітей, і тут залишаючись сильною жінкою, турботливою матір’ю, відданою дружиною. Присвячуючи себе родині, ідеї, державі. Не лишивши у житті місця власне для себе, не дозволяючи собі бути слабкою і вразливою.

Євген Боженко