ДЖОН ТОЛКІЄН: РЕВНИЙ КАТОЛИК, БАТЬКО БЕЗБОЖНИХ СВІТІВ

Більшість біографів англійського письменника Джона Рональда Руела Толкієна відзначають, що його життя було надзвичайно бідним на події, а сам Толкієн – типовим оксфордським професором і не менш типовим сім’янином зі старомодними поглядами на життя. Проте…
Навіть надзвичайно цілісні натури концентрують у собі чимало суперечностей. Життя хрещеного батька жанру фентезі в літературі – яскрава ілюстрація цієї тези. У тридцять років Джон Толкієн, блискучий лінгвіст і знавець Середньовіччя, став наймолодшим професором Оксфорда. Він знав тонкощі та нюанси одинадцяти мов і створив щонайменше ще стільки ж. Закохавшись у шістнадцять, любив лише одну жінку. З нею одружився, мав трьох дітей, їй ніколи не зраджував. Протягом свідомого життя непохитно дотримувався всіх обрядів католицької віри. А ще – створив беззаперечно язичницький світ Середзем’я. Отакий-ось неоднозначний Джон Толкієн. Отож – запрошую до прогулянки його «нудною» біографією.


 

КАТОЛИЦИЗМ І ДИТЯЧІ ОБРАЗИ

Народився Джон Толкієн 1892 року. Батько майбутнього письменника рано помер. Мати з двома малими синами лишилася без жодної підтримки і, природно, сподівалася на сприяння церкви. Але, не отримавши жодної допомоги від рідної англіканської громади, жінка розчарувалася у ній і прийняла католицизм. Цим рішенням вона настільки налаштувала проти себе рідних, що ті взагалі перестали спілкуватися з удовою та її синами. Незабаром Мейбл Толкієн померла, не витримавши ударів долі. Для дванадцятирічного Джона передчасна смерть матері і той факт, що на її похорони, крім духівника отця Френсіса, прийшла лише тітка, стали справжнім шоком.
Впертий Джон до кінця життя так і не зміг пробачити родичам-англіканцям смерть матері.
Ще в дитячі роки мати Толкієна виявила в нього нахили до вивчення мов. Переконана в необхідності отримання якісної освіти, вона самотужки навчила його латини, французької та німецької. Пізніше, у школі Кінг Едвардс, майбутній професор захопився давніми мовами. Його підручниками стали стародавні епоси, саги, міфи. Зокрема, давньоанглійську він вивчив з «Кентерберійських оповідань» Чосера, англосаксонську – зачитуючись епосом «Беовульф», середньовічну англійську – за текстом «Сера Гавейна і Зеленого рицаря», фінську – через захоплення «Калевалою». Певно, не всі знають, що Джон Толкієн також створював мови. Улюбленою для експериментів була фінська, на основі якої він винайшов квенью – мову вищих ельфів.

Початок серйозного захоплення міфологією і лінгвістикою біографи Толкієна співвідносять саме зі смертю Мейбл Толкієн. Старанно дотримуючись обрядів католицизму, Толкієн періодично поринає в інший світ – міфологію.

ЗРАЗКОВИЙ ХРИСТИЯНИН-ОДНОЛЮБ

Особистість Джона Толкієна була взірцем католицьких чеснот. Найяскравіший цьому приклад – історія його кохання і сімейного життя. Так уже склалося, що Толкієн був однолюбом. Закохавшись у 16 років, він любив до самої смерті – цілих 56 років… Вражаюче, чи не так? Але про все це до ладу.Об’єктом єдиної любові Толкієна стала його «колега по долі» – теж сирота Едіт Бретт. Як воно часто буває, у полоні романтичних стосунків юнак геть забув про підготовку до Оксфорда, тож із тріском провалився на вступних іспитах. Френсіс Морган, Джонів опікун, заборонив своєму вихованцеві спілкуватися з коханою навіть у листах. Толкієн покірно виконав вимогу. Навіть важко уявити, що відчував у день повноліття 21-річний Джон Толкієн, коли юридично звільнився від опіки і врешті відправив листа Едіт. За кілька днів закохані зустрілися.Утім, до хепі-енду було ще далеко. Довгоочікуване поновлення стосунків починалося зовсім не безхмарно. Заважали релігійні протиріччя: кохана Едіт належала до англіканської церкви. А принциповий Джон не міг поступитися переконаннями. Тож повінчатися закохані змогли лише після переходу нареченої до католицизму. Це було перше навернення, здійснене Толкієном. Але головне, що закохані нарешті змогли одружитися.На Першу світову війну Толкієн потрапив у 1916 році лейтенантом батальйону Ланкширських стрільців. Потім майбутній апологет жанру фентезі дивом вижив у кривавій битві на Соммі. Як не дивно, порятунком для Джона став… висипний тиф. Через перманентні рецидиви хвороби далі Толкієн не брав участі в бойових діях.Натомість мав багато часу для роздумів над реалізацією своїх давніх письменницьких задумів і прогулянок із дружиною. Особливо вони полюбили гай поблизу містечка Руза, де чорнокоса і блакитноока Едіт співала і танцювала для коханого чоловіка. А він, милуючись нею, вигадав найпрекраснішу історію «Сільмариліон» – легенду про кохання безсмертної ельфійської діви Лутіен до смертного чоловіка Берена.Джон і Едіт прожили довго і щасливо, відсвяткували золоте весілля, виховали трьох синів і одну доньку. Померли не в один день, але поховані в одній могилі. На надмогильній плиті, крім християнських імен подружжя, вирізьблено також імена Берена та Лутіен…

 

КАТОЛИЦЬКИЙ ТВІР ПРО ЯЗИЧНИЦЬКЕ СЕРЕДЗЕМ’Я

На життя Толкієн заробляв науковою та викладацькою діяльністю. Втім, його письменницька творчість – глибоко органічне явище. Лінгвістичні захоплення Толкієна потребували застосування. А ще, після прочитання «Калевали», у Джона Толкієна з’явилася мрія – створити в Англії не менш величний міф. Так поступово відшліфовувався «Сільмариліон», заснований на кельтській, скандинавській, німецькій міфологіях і фантазіях самого Толкієна. Зрештою, у письменника були спраглі до казок діти – отож Толкієн написав «Гобіта».
Видання «Гобіта» у 1938 році сталося лише тому, що рукопис випадково потрапив до рук однієї студентки, яка й порекомендувала його директорові видавництва Стенлі Анвінові. Найвідоміший твір Толкієна, «Володар кілець», писався 17 років і взагалі з’явився на світ лише через наполегливість видавців.Беззаперечно, Середзем’я, яке виплекав Толкієн у своїх творах, є одним із найкращих витворів людської фантазії. Незбагненно лише те, що цей абсолютно антихристиянський світ створив ревний католик. Тут немає храмів, святих писань, обрядів, а єдина присутня форма «молитви» – звернення слабкої істоти до сильної. Хоча – і це є найбільшою дивовижею – сам Толкієн свою міфологію вважав… католицьким твором. І справді, якщо копати глибше, помітимо, що Фродо схожий на Христа, Галадріель – на Діву Марію, Гендальф – на ветхозавітного пророка, А от Моргот – справжнісінький Сатана. Та й самі твори Толкієна є розповіддю не тільки про боротьбу добра зі злом, а й про жертву, спокусу, глибоку віру і благодать. Проте помічають це одиниці…

НЕТЕРПИМИЙ ТОЛКІЄН

Джон Толкієн мав здатність збирати навколо себе однодумців. Він створив багато клубів, найвідомішим із яких стало об’єднання викладачів і літераторів «Інклінги». До клубу входили також Клайв Льюїс і Чарльз Вілкінс, теж відомі фантасти. Але справи літературні – то була не єдина тема розмов «Інклінгів». Із подачі Толкієна обговорювалися і релігійні проблеми.
До речі, саме Толкієн навертав до християнства свого найліпшого друга, безбожника Льюїса. Але Клайв Льюїс вирішив поповнити ряди протестантів. Цей факт, беззаперечно, дещо охолодив дружні почуття: Джон не сприймав жодної релігії, окрім католицької. Особливо дратувала Толкієна успішна проповідницька діяльність друга, якого надалі він зневажливо називав «проповідником для всіх» та безжально критикував його романи. Узагалі, Толкієн був досить дратівливою, в’їдливою і нетерпимою до багатьох речей людиною. Він не тільки називав «дитячими книжечками» «Хроніки Нарнії» Клайва Льюїса, а й роздратовано заявляв, що Данте його не цікавить, бо той «пашить ненавистю і злістю». Також критикував переклади своїх книг та ілюстрації до них, не сприймав будь-яких журналістських спроб написати про себе бодай невелику статтю. Та максимальне роздратування Джона Толкієна викликала власна популярність. Уявіть собі реакцію сімдесятилітнього професора на безпардонність журналістів, які зазирали до вікон його помешкання, полюючи за знімками. Добре ще, на листи прихильників відповідало видавництво… А ось телефонний номер Толкієна розмістили в оксфордському університетському довіднику, і фанати турбували свого кумира навіть серед ночі.
Рятуючись від надмірної уваги до своєї персони, письменник у 1965 році вийшов на пенсію, знайшов притулок у невеличкому курортному містечку Борнмуті й жив там до 1972 року – доки не померла кохана дружина. Поховавши Едіт та втікаючи від самотності, Толкієн повернувся до Оксфорда, щоб там прожити решту днів, відміряних йому долею.

 

Яна МАРКЕВИЧ