Тетяна Толстая: “Я боюсь зараз говорити про Україну. Будь-яке слово може скінчитися кулею”

*

Письменник і телеведуча Тетяна Толстая в інтерв`ю російському телеканду Дождь у прямому ефірі розказала, чому не можна говорити про Україну.

 

Подаємо уривки з інтерв`ю:

Желнов: Я вас хотів запитати про «Кись», оскільки масові читачі до «Легких світів» вас асоціюють з «Кись», так вже вийшло. Напевно, вам це має набридати, тим не менш, ця антиутопія з прогнозами, з ядерною війною. Війни не сталося, тим не менш. Ті прогнози, які були в «Кись» щодо Росії, вони матеріалізувалися з часом?

Толстая: Вони матеріалізуються щомиті.

 

Желнов: У чому вони матеріалізувалися?

Толстая: У тому, що російська історія, як мені здається, вона циклічна більше, ніж яка б то не було інша. Якщо ідея про те, що по спіралі якось історія йде, нам впарювали в школі, я не знаю, чи це так, але в Росії вона йде цілком собі циклічно, це наочно видно. Постійно відбувається, умовно кажучи, якийсь вибух, в книжці він у мене ядерний, але, звичайно, мається на увазі соціальний, всякі перевороти, революції. Найпростіша метафора, далі вже нікуди. І всі ми повертаємося назад до того, з чого почали. Грубо кажучи, схема така: з найкращими намірами, бачачи навколо неподобство, злодійство, порушення прав людини і так далі, кращі люди або ті, хто себе вважає кращими людьми, серце вже не може витримати такого неподобства, вони роблять державний переворот. І все стає тільки гірше.

 

Желнов: Це ви про Україну зараз?

Толстая:  Ні, це я про 1917. Україна – це не Росія, звичайно, і подробиці того, як у них відбувається, я не знаю. Я відвернулася і не дивлюся. Але начебто так, вони більш-менш повторюють ту ж схему.

 

Желнов: Те, що ви не давали жодних оцінок по Україні, нічого не писали, я навіть пам’ятаю, був окремий пост: «Нічого про це говорити не буду, напишу рецепт». І написали рецепт. Це теж від того, що все настільки паралізовано, що вас відразу запишуть або в той клан, або в цей клан.

Толстая: Причому запишуть ті, хто мав би міркувати і розуміти, яке моє ставлення, але вони будуть чути тільки себе. Люди знаходяться в кімнаті з кривими дзеркалами посередині, вони бачать тільки себе і вони кричать своїм образам. Вони знаходяться в королівстві кривих дзеркал. І оскільки зараз обстановка ось така, і настрій ось такий, я утримаюся взагалі від слів на цю тему. Тому що навіть якщо я скажу: «Доброго ранку», то це буде через три ходи перетворено в якесь політичне висловлювання, підуть і кого-небудь уб’ють, застрелять з цим «добрим ранком». Я бачу, як це відбувається з іншими людьми.

 

Желнов: Тобто ви в прямому сенсі боїтеся слова?

Толстая: Так, тому що я бачу, що робиться, як впливають люди словами, як дві сидять роздратовані партії і гавкають один на одного, з українського боку і з російської. Дуже сумно на це дивитися.

 

Желнов: А тут взагалі можна виваженість якусь знайти або описати її так, щоб нікого не гримнуло цими словами?

Толстая: Не знаю. Я думаю, що кожен, хто розуміє, що це слово може закінчитися кулею, утримається від цих розмов, в соціальних мережах утримається від цих розмов. У мене на кожен пост, де я пишу, що завтра я тут виступаю, вчора на ринку була й так далі, у мене приходять три або чотири людини, які намагаються, так чи інакше, спровокувати мене на висловлювання щодо українського питання в будь-якій формі.

Дождь