Уроки із анексії Криму проводять дітям у Росії

*Російське міністерство освіти та науки рекомендувало школам провести уроки, присвячені Криму та Україні, а також поширило методичні матеріали.

З середини квітня в багатьох школах Росії проводять уроки, присвячені анексії Криму та політичній ситуації в Україні.

6 травня міністерство освіти і науки РФ опублікувало на своєму сайті рекомендації та методичні матеріали до цієї теми, повіддомляє Німецька Хвиля.

Коротка історія Криму, викладена в посібнику, закінчується подіями останніх місяців і містить політично забарвлені висловлювання, які повинні “пояснити” дітям позицію російської влади:

“У Криму посиленими темпами йшла штучна українізація, котра утискала права як російської більшості, так і інших народів півострова”, < …> “Владу в країні (Україні – Ред.) захопили підтримувані країнами НАТО праворадикальні та русофобські елементи”. При підготовці до занять вчителям рекомендується “підкреслити обґрунтованість возз’єднання з точки зору міжнародного права, моральних і етичних норм”.

Викладач московської гімназії №1543 й автор кількох шкільних підручників історії Леонід Кацва не хотів би проводити урок, присвячений Криму та Україні:

“Це гостре політичне питання, з якого батьки дітей висловлюють різні позиції. Тому подавати однобоке бачення тут недоречно”. Як вважає Кацва, “держава заходить до школи з певною ідеологією, і це недобре”.

В інтерв’ю учитель вказав на очевидну тенденційність навчального посібника: “Те, що Крим – споконвіку російська земля – це неправильно, тому що в XVIII столітті Росія захопила Крим збройним шляхом. До того це була земля татар. Всі спроби знайти присутність росіян у Криму до 19 століття притягнуті за вуха. Хіба що там торгували російські купці”.

Водночас учителі не зобов’язані користуватися цим посібником, а також не зобов’язані проводити уроки, присвячені Криму, нагадує Леонід Кацва.

“У нас такого уроку в школі просто не було, це питання було залишене на розсуд вчителів”, – сказав він. “Я розмовляю з дітьми на цю тему, тільки якщо вони самі ставлять запитання. Я вважаю, треба вислуховувати їхню думку, треба давати історичну довідку, уточнювати інформацію, наприклад, про долю кримських татар, про яких у посібнику нічого не говориться”, – підкреслює учитель.

Його колега Олексій Кузнєцов, викладач суспільствознавства, назвав рекомендації міністерства освіти та науки “однобокими і пропагандистськими”.

“До історії цей текст не має жодного відношення”, – вважає Кузнєцов. Водночас він стверджує, що співробітники багатьох російських шкіл активно використовують рекомендації міністерства: “Більшість російських учителів, на жаль, будь-який папірець сприймають як керівництво до дії”.

Більш того, як правило, викладачі готові підтримувати позицію, висловлену в методичних матеріалах. Це, на думку Кузнєцова, не дивує: “У Росії більше мільйона вчителів. Якщо 85 відсотків населення країни підтримують анексію, то чому вчителі історії мають бути винятком? Я думаю, в Москві знайдеться від сили 200 учителів, які не проведуть цей урок або проведуть його стримано”.

Водночас викладач далекий від того, щоб засуджувати: “Більшість шкільних учителів у всьому світі виконують завдання, поставлені державою. Запитувати потрібно в держави, а не в конкретного Івана Івановича, котрий веде урок історії”.

Викладач суспільствознавства московської школи №261 Григорій Тарасевич провів у 7 -му класі урок з питань Криму ще до його анексії Росією . “Це було необхідно, оскільки діти самі ставили багато запитань” , – розповідає Тарасевич.

Замість того, щоб переповідати чиюсь позицію, він за методом випадкової вибірки поділив учнів на групи по 4-5 осіб.

Одна група називалася “Кремль”, інша – “Українська влада”, третя – “Захід”, четверта – “Російська опозиція”, п’ята – “Крим”. Один хлопчик добровільно зголосився бути Януковичем. Дітям було запропоновано обговорити ситуацію в рамках своїх ролей, а після цього сторони конфлікту повинні були домовитися.

“Це було потрібно, щоб діти зрозуміли, що ті, з ким вони щойно гралися на перерві, можуть випадково опинитися в протилежному політичному таборі, – пояснює Тарасевич.- Але це не привід відмовлятися від діалогу”.

Результат вийшов парадоксальний, розповідає учитель. “Крим” весь урок сидів тихо. “Янукович” приставав до всіх по черзі, вимагаючи і благаючи визнати його легітимним президентом, але його ніхто не слухав. “Кремль”, “Українська влада” і “Захід” у розпалі вигукували кожен свої гасла.

У цей час окремі їхні представники тихенько зустрілися і почали домовлятися про знижки на газ в обмін на політичні поступки, розповідає Тарасевич.

“Якби не пролунав дзвінок, московські школярі, схоже, могли б досягти куди більших успіхів, ніж дорослі політики”, – вважає викладач суспільствознавства.

Укрправда. Життя