Литовці записали пісню на вірш українки до росіян “Ми ніколи не будемо браттями” (ВІДЕО)

*

Литовські музиканти записали пісню на вірш українки “Ми ніколи не будемо браттями”.

Автором вірша є 23-річна киянка Анастасія Дмитрук.

 

“Це те, що називається “накипіло”. Це про ту саму братську любов, яку ніхто не бачив, але всі про неї говорять. Іноді достатньо бути просто приятелями, добрими сусідами або друзями, але ввалюватися в наш будинок з автоматом і в усе горло кричати “Брати, здавайтеся!”, – це якось безглуздо, мені здається”, – так Анастасія прокоментувала свій вірш виданню “В городе” .

 

Про події в Криму дівчина каже, що це яскравий приклад тієї неіснуючої братерської любові. “Пишаюся нашими військовими, їх мужністю і витримкою, виявляється, Україна сповнена героїв. І дуже шкода тих кримчан, які виявилися жертвами ситуації і просто заручниками. Неприємно чути від друзів з Криму, яких Україна одягла, нагодувала, дала освіту і надала роботу, що їм вона як кістка в горлі, так вже вона їх поневолює – сил немає, а ось Росія – інша справа, там навіть повітря солодше. Тільки Україна їм вже багато дала, а Росія поки тільки багато пообіцяла. Невдячні люди. Але, я сподіваюся, їхні очікування будуть виправдані, і найближчим часом ми будемо спостерігати неймовірний економічний злет Криму, в якому їм допоможе Росія і так заважала Україна”, – говорить вона. – “Час покаже, хто пан, а хто пропав”.

 

У створенні пісні взяв участь хор музичного театру Клайпеди.

Музика – Віргіс Пупшіс, виконавці – Віргіс Пупшіс, Яронімас Міліус, Кестутіс Невуліс, Гінтаутас Літінскас .

 

Никогда мы не будем братьями
ни по родине, ни по матери.
Духа нет у вас быть свободными –
нам не стать с вами даже сводными.

 

Вы себя окрестили “старшими” –
нам бы младшими, да не вашими.
Вас так много, а, жаль, безликие.
Вы огромные, мы – великие.

А вы жмете… вы всё маетесь,
своей завистью вы подавитесь.
Воля – слово вам незнакомое,
вы все с детства в цепи закованы.

У вас дома “молчанье – золото”,
а у нас жгут коктейли Молотова,
да, у нас в сердце кровь горячая,
что ж вы нам за “родня” незрячая?

А у нас всех глаза бесстрашные,
без оружия мы опасные.
Повзрослели и стали смелыми
все у снайперов под прицелами.

Нас каты на колени ставили –
мы восстали и всё исправили.
И зря прячутся крысы, молятся –
они кровью своей умоются.

Вам шлют новые указания –
а у нас тут огни восстания.
У вас Царь, у нас – Демократия.
Никогда мы не будем братьями.

Українська правда. Життя