За що китайському комуністу дали Нобеля: комітет виправляє старі помилки?

Автор і заступник голови китайської Спілки письменників Мо Янь офіційно отримав Нобелівську премію за «галлюцинаторний реалізм», натомість експерти називають вибір комітету з літератури політичним рішенням.

Незважаючи на те, що головним претендентом на літературного Нобеля називали японця Харукі Муракамі, 1,2 мільйона доларів і нобелівське лауреатство отримав в 2012 році китайський автор Мо Янь. Журі визначило своє рішення, як нагороду «за галлюцинаторний реалізм, із яким письменник змішує казку, історію і сучасність», а також порівняло літературні праці Мо Яня з світами Маркеса і Кафки, уточнивши, що великою заслугою лауреата є те, що в своїх творіннях він спирається на давню китайську літературу і фольклорну традицію.

Мо Яню всього 57 років, це досить юний вік для отримання Нобелівської премії, зазвичай її присуджують більш літнім письменникам 70-80 років. Лауреат – почесний доктор філології Відкритого університету Гонконгу, хоча справжньої освіти Мо Янь так і не отримав, зате у нього майже ідеальна «радянська» біографія: селянський син, не закінчивши школу, працював у полі і на заводі, а ставши літератором, і заступником голови Союзу письменників, підтримує теплі стосунки з урядом Китаю, є членом комуністичної партії і відмовляється брати участь у літературних заходах, якщо там присутні опальні письменники.

Також Мо Янь неоднаразово заявляв, що літцензури в країні немає і бути не може, але при цьому сам встиг від неї постраждати: на початку 90-х в Китаї був заборонений його роман «Країна вина», який занадто реалістично викривав проблеми корупції та пияцтва в провінції.

За першим романом Мо Яня, «Червоний гаолян», що розповідає про Китай 1920-х і війни з Японією, популярний зараз режисер Чжан Імоу зняв свій дебютний блокбастер, який виграв у 1988 році «Золотого ведмедя» Берлінського кінофестивалю. В офіційному твіттері Нобелівський комітет радить читачам особливо звернути увагу на роман «Часникові балади». Добре відгукується про творчість китайського автора нобелівський лауреат, метр Кендзабуро Ое, який заявляв, що, якби йому випала можливість, то саме Мо Яну він вручив би Нобеля.

Так що, цілком імовірно, заступник голови Спілки Письменників Китаю дійсно хороший літератор, однак політологи сходяться на думці, що Нобелівську премію Мо Яню вручили зовсім не за це: вони назвали рішення Нобелівського комітету політичним прогином перед Китаєм, оскільки раніше «Нобеля» жодного разу не отримували офіційні письменники цієї країни, у якій із західним світом одвічні суперечності. Більш того, раніше високу нагороду отримували виключно китайські дисиденти: французький громадянин Гао Сіньцзян в 2000 році, або зараз ув’язнений у Китаї Лю Сяобо в 2010 році, присудження Нобеля якому викликало справжній дипломатичний скандал – норвезькому послу в Пекіні висловили протест, а китайська делегація не з’явилася на церемонію нагородження. І тепер норвезький комітет намагається налагодити відносини з Пекіном, уперше в історії Нобелівської премії призначивши її офіційно визнаному в Китаї письменникові.

За матеріалами Pro-books