Уперше видадуть звернення Ольги Кобилянської до українців

У Львові у видавництві «Каменяр» видадуть звернення до українців Ольги Кобилянської, якого не друкували ні за радянських часів, ні за незалежності України. Участь у підготовці до цього видання взяв дослідник творчості письменниці директор Чернівецького меморіального музею Ольги Кобилянської Володимир Вознюк.

Про це повідомив директор видавництва «Каменяр» Дмитро Сапіга.

«Проект, який ми зараз розпочали в Чернівцях з паном В.Вознюком – це видання зібрання творів Ольги Кобилянської. У березні вийде звернення до українців Ольги Кобилянської Цей Лист до українців не публікувався досі в жодному виданні, яке виходило в часи радянської України і в незалежній України. Він у 1924 році виходив у американській газеті. Там Ольга Кобилянська висловила думку з приводу незгуртованості українства, яке ми врешті-решт і спостерігаємо й зараз», – зазначив Дмитро Сапіга.

За словами директора видавництва «Каменяр», планується видати зібрання творів Ольги Кобилянської, всю її спадщину. Зараз йде робота над першим томом ранніх творів, які теж не дуже публікувалася, а якщо й були надруковані, то німецькою мовою.

Як писав Володимир Вознюк у «Буковинських старожитностях», лист про потребу світового об’єднання українців є нині у фондах Чернівецького літературно-меморіального музею О. Кобилянської. Ось фрагменти з листа: «Гай, гай, ви, «організації», де «ви організації» наші, де сили наші, де єдність наша, скупленнє сил тих проти ворогів, визискувачів наших? Вороги закуповують тяжкими сумами наші організації, постановляють наші жертви, наші тіла, бо сліпота наша вбиває нашу контролю в нас самих, одиниць і мас наших. Ми ще не дозрілі на світовій шахівниці грати. Ми видимо лиш ще себе самих. Ми не вміємо бути з’єднаною силою, бути одною фортецею. Не вміємо на противників нашого істновання національного і розвою культурного, підкреслюю – культурного, спокійно, зорганізовано наступати. Ми пока що ще себе пожираємо, розриваємо на кусні, кидаємося з револьверами на себе обопільно, щоб себе понищити, бо сей – такий, другий – сякий, а той – зовсім ніякий, а що їх то остане і кому третому, як двох б’ється, остане користь, хиба се не байдужне?

[…] Прихиліть Ваше вухо до мого скромного слова, слова старої робітниці, єднайтеся, дорогі мої, і працюйте в імени дальшого і красшого істновання Святої України і розвою нашого, вже доволі гіркими досвідами годованого, народу. Працюйте, як одна сила, оден муж, самі для свого буття-істновання яко Українці. Глядіть вперед себе, витворюйте нову епоху, організуйтеся. Робіть що велике, гідне. Власними силами збиваймо ґрунт під ногами. Наслідуйте все, що найкрасше і найліпше, що посідають вже народи культурні, чужі, а хоч би і противники наші… Коби воно лише добре, наслідування гідне…

Кланяюся до Вас. 5 лютого 1924. Ольга Кобилянська».

ZAXID.NET