Жорстка критика класика. У Львівському «Кабінеті» позаочі образили Ліну Костенко?

У відомій літературними зустрічами львівській кав’ярні «Кабінет» зробили аналіз прозової книги Ліни Костенко «Записки українського сашашедшого», невтішний для авторки. Їй закидають плутанину з професійною та самодентифікацією головного героя, поверхневість і схематичність письма, пропаганду, і навіть говорять про маразм авторки. Аналізували твір письменники та літературознавці Юрій Кучерявий, Віктор Неборак та Ігор Котик.

Маскою літературні критики назвали головного героя твору роману Ліни Костенко через його схематичність та неправдоподібність. Юрій Кучерявий зауважив, що герой працює системним адміністратором, а зоветься програмістом. Решта працюють дистанційно, зокрема в Індії чи навіть Україні, де у самому Львові діє три великі фірми, середньостатистичні спеціалісти з ІТ-технологій пишуть програми для світових брендів і заробляють по 3-5 тис. євро, що в українських реаліях дозволяє жити більш як достойно. На думку львівського поета, Ліна Василівна узагалі не має уявлення, про що пише. Для неї усі ці технологічно обізнані люди – комп’ютерники.

Окрім плутанини з професійною приналежністю, тривожать також й індивідуальні психологічні характеристики головного героя. Ігор Котик пояснює, що попри відсвятковане у 2000 році 35-річчя, «програміст» мислить як підстаркуватий панок у руслі «Краще б тої незалежної України узагалі не було». До всього, у мовленні програміста постійно звучать феміністичні нотки, ностальгія за минулим та обурення з приводу сучасної української літератури як відбірного лайна. Юрій Кучерявий наводить приклад, що викликає хвилю реготу в слухацькій авдиторії. Він питає: Який притомний програміст міг би сказати фразу на кшталт: «Мужчини, як явище перевелися»?. Додатково наголошує, що програміст (!) Ліни Костенко є фанатом Петрарки і Маланюка.

Віктор Неборак спробував виправдати таку неуважність і поверхневість Ліни Василівни. Можливо, сказав він, їй потрібно було виговоритися? Вона, як і всі ми, болісно переживала Міленіум, мала відчуття, що усі події, котрі відбуваються навколо – дуже-дуже важливі. Тому фіксувала сітку подій весь час. Вийшов щоденник, але це не дуже цікавий жанр. Тим паче, щоденник передбачає відкритість у приватному житті, а це вдвічі ризиковано. Тож Ліна Костенко вигадує цього програміста, аби під цією маскою ще за життя і виговоритися, і зберегти свою приватність. Починається «гра в програміста», бо часом Ліна Василівна забуває про свою маску і починає говорити сама.

Окрім сюжетної лінії із програмістом, критику викликав і формат твору. Юрій Кучерявий заявив, що, на його думку, «Записики самашедшого» узагалі не роман, а соціальний памфлет. У такому випадку, додав Неборак, автор не ставив собі суперестетичних завдань і нагнітаючи негатив та тривогу, повністю ігноруючи будь-які позитивні зрушення у соціумі, намагався розбудити у читачах відчуття традиційної тяглості поколінь (Хіба ревуть воли, як ясла повні? – додає хтось зі слухацької авдиторії). «Але, – застерігає Неборак, – хіба в нас література – це засіб пропаганди?», – відсилаючи нас до радянських реалій. Такий досвід раз і назвжди мав би відучити українських літераторів від спроб поставити письменство на рейки вірної служби якій би то не було ідеології, навіть проукраїнській.

«Ліна Василівна змаразматіла!», – робить висновок з прочитаного Кучерявий і закликає рецензентів «копати глибше», бо книга іменитої української поетки переповнена рефлексіями на тексти, виставки, соцільно-культурні події, де дійовими особами є наші сучасники.

Якщо вірити Ліні Костенко, то усі ми – представники недонації, якийсь конгломерат, що поступово перетворюється в купку божевільних людей. Львівські літературні критики вважають, що й така позиція має право на існування, але на неї потрібно реагувати: підтверджувати або заперечувати, аналізувати та вивчати. Бо в українській культурі ще з 90-тих склалася така дивна традиція, що про сучасну літературу, як про дорогого покійника, говорять добре або мовчать.

Серед позитивів твору Юрій Кучерявий назвав афористичність авторки.

За матеріалами ЗІК

Послухати запис з “Кабінету” можна на сайті Мистецького об’єднання “Дзиґа”.