Держкомтелерадіо відповів письменникам у стилі Януковича. Все переплутав і назвав Антонича Борисом

Юрій Плаксюк відповів на Відкритий лист літераторів з вимогою бойотувати Мінський міжнародний книжковий ярмарок. Відповідь ця є настільки показовою, що ми не втримаємося від зваби навести її повністю і прокоментувати. Отже, для початку – текст листа Голови Держкомтелерадіо.

.

Шановні добродії!

.

Мінська виставка-ярмарок, проти участі у якій державних видавництв України виступає група літераторів, є традиційним і визнаним міжнародним книжковим форумом. За різних часів і обставин жодні внутрішні політичні події сусідньої країни не ставали перепоною на шляху світової книги до білоруських читачів. Навпаки, кожного разу виставка збирала видавців з багатьох країн задля демонстрації неабиякого впливу прогресивної думки на пережитки минулого: реакцію, стагнацію, на все те, що ми називаємо тоталітаризмом.

Участь України у цьому міжнародному форумі продиктоване перш за все інтересами видавців, читачів та громадськості Білорусі, для яких українська книга завжди була ковтком свободи, прикладом втілення демократичних традицій у суспільстві. Наша національна експозиція цього року представить найкращі книговидавничі проекти і відобразить державну політику у видавничій галузі.

Українську книгу, заходи з її популяризації у рамках Мінської книжкової виставки чекають й представники української громади. А їх, між іншим, мешкає в Білорусі близько двохсот тисяч. Щоб почути українську мову, придбати українську книгу, поспілкуватися з українськими видавцями і письменниками вони їдуть у Мінськ із різних куточків республіки, прилаштовуючи свої особисті плани під графік роботи виставки. Не виправдати їхніх сподівань цього року – означає залишити їх у духовному вакуумі, позбавити можливості ознайомитися з новими книгами Ліни Костенко, Марії Матіос, Юрія Андруховича, творами класиків української літератури – Івана Багряного, Бориса-Ігоря Антонича, публіцистикою Михайла Гориня, історичними працями Михайла Грушевського – тих літераторів і громадських діячів, яких ми називаємо совістю нації.

Не можна не згадати й той факт, що участь України в цьому виставковому заході передбачена в Державному бюджеті відповідним рішенням Уряду, як, власне, це робилося і за часів попередніх урядовців, хоча і тоді існували не менш суперечливі оцінки тамтешнім подіям. Тому, менше ніж за тиждень приймати рішення про відмову від виставки – означає втратити кошти, які у формі податків сплачені громадянами України на духовний розвиток, а не на політиканство. Дуже доречно з цього приводу висловилась на зустрічі з читачами у театрі ім. І. Франка Ліна Костенко: «Культура та література єднають краще» (ніж політика). До того ж таке відповідальне для держави рішення приймає не Держкомтелерадіо, а Кабінет Міністрів України. Держкомтелерадіо лише виконує одну з покладених на нього функцій – популяризує українську книгу за кордоном.

Тож не будьмо ханжами. Можливо, для митців і письменників Білорусі міжнародний книжковий форум зараз, як ніколи раніше, стане неабиякою духовною підтримкою у їхніх громадянських вчинках, а владі – застереженням щодо її історичної відповідальності перед титанами думки і слова.

Голова Держкомтелерадіо                                                   Юрій Плаксюк

.

Перш за все кидається в очі необізнаність пана Плаксюка у справах свого відомства. Адже якщо йдеться про “участь державних видавництв”, як твердить шановний Голова, то звідки, скажіть, “нові книгни Марії Матіос та Юрія Андруховича”? Ані перша, ані другий у державних видавництвах не видаються. Тобто пан Плаксюк плутає державний стенд і державні видавництва і, напевно, забувся, що місяць тому підписував листа-пропозицію до усіх (а не тільки державних) видавництв  із запрошенням надати книжки для українського стенду

.

Дуже зворушливо також звучать слова про те, що експозиція у Білорусі “відобразить державну політику у видавничій галузі“. Чи не сам Плаксюк два місяці тому обурювався тим, що бюджет “киданув” видавців за програмою “Українська книга” і не заплатив жодної копійки з обіцяних 33 мільйонів? І чи він забув, що на 2011 рік не заплановано закупівлі книжок для бібліотек? Здається, саме порожній український стенд найадекватніше “відобразить державну політику у видавничій галузі”.

.

Ну і нарешті про ханжів. Мабуть, пан Юрій призабув значення цього слова. Тож нагадаємо його. “Ханжа – людина, яка прикидається доброчесною” (тлум. словник).  Тож скажіть, будь ласка, яким чином під це визначення підпадає заклик до бойкоту? Хіба бойкот – це доброчесність? Значно краще слово “ханжа” пасує людині, яка пише про білоруських українців: “Щоб почути українську мову, придбати українську книгу, поспілкуватися з українськими видавцями і письменниками вони їдуть у Мінськ із різних куточків республіки “, або ж спустивши в унітаз програму “Українська книга” раптом згадує “кошти, які у формі податків сплачені громадянами України на духовний розвиток” чи намагається одбрехатися словами Ліни Костенко, які не мають стосунку до справи.

.

Сам собою напрошується висновок – Янукович призначає на посади людей, не розумніших за себе. Або ж вони старанно роблять такий вигляд, щоб утриматися у кріслі.

.

Мабуть, саме наслідуючи приклад Януковича, що плутає письменників та поетів, Плаксюк переіменував БОГДАНА-Ігоря Антонича на БОРИСА. Дякуємо пану Чернишенку, який це помітив і підказав нам.

.

P.S. Звісно, ми не настільки наївні, щоб вважати, що Плаксюк особисто писав цього листа. Тому наважимося дати дружню пораду: треба читати те, що підписуєш.