Письменники, журналісти та актори вертепили на Контрактовій (фото)

22 січня українці святкували День Соборності. Святкували по-різному – особливо яскраво це зробили митці, влаштувавши вертеп біля підніжжя пам’ятника Сковороди.

Вертеп був не простий, а креативний – починаючи від часу свого проведення і закінчуючи абсолютно неканонічним сценарієм та підбором акторів: Богдан Бенюк – жид, лірник Сашко – Махно, Артем Полежака – Ірод, Олесь Доній – цар, брати Капранови – пастушки, Лідія Таран – ангел, Євген Нищук – цар, Юрій Стець – воїн УПА, Олесандр Ірванець – смерть, Юрій Журавель – чорт, Едуард Драч – шахтар, Лесь Подерв’янський – Польський цар, Антін Мухарський – мєнт пазорний, Світлана Поваляєва – чортиха. Автором сценарію виступив той-таки лірник Сашко – і глядачі (а їх зібралося чималенько!) поцінували цю абсолютно зіркову і напрочуд актуальну феєрію на чотири дії.

Її сюжет – частково шаманський (трохи перегукується ще з практикою кидання списа у зображення мамонта перед полюванням), частково традиційний: пастушки не можуть знайти свою отару – і це далеко не єдине лихо в їхньому житті, бо «Все кругом обсіли хами, українців звуть хохлами». Проте пастушки помічають, що небо засяяло – «З обрію зійде Звізда – всім катам прийде кінець!» Тут і традиційні персонажі з’являються: три царі та ангел зі звіздою.

Ангел відправляє царів виконувати представницьку місію (себто уклонитися новонародженому Ісусові), а пастушкам доручає скликати людей, бо «мало волю провістити – її треба захистити».

У другій дії з’являється кумедний, але попри всю свою портретну несхожість упізнаваний цар Ірод («Моя партія сільна – І кругом моя страна!») та мєнт – його промову краще навести повністю:

Українці заманали!

Ще чомусь не поздихали.

Ми податками їх душим,

Ми плюємо їм у душі,

Підприємців нагинаєм,

Школи їхні закриваєм,

Їх героїв оббрехали,

Їх історію украли.

А вони, таку їх мать,

Все на мові гомонять.

А к тому же єті тварі

Сталіну башку взорвалі!

Ми хохлів арештували,

Непричетних покарали.

Думаю, пора почати

Нову тактику вивчати –

Всіх на вулиці хапать,

Українець? – Розстрілять!

Коли ж три царі йдуть вклонитися новонародженому месії, Ірод їх пропускає, але посилає мєнта повбивати немовлят – а щоб він не заблукав, та ще й не знаючи мови, знаходить йому провідника. Ним зголошується стати жид («Шоу-бізнес, маркетолог, банки, біржа, політолог, в податковій маю кінці, і ще шию на машинці») – проте він виявляється не таким продажним, як видається Іродові з мєнтом, і заводить мєнта до циган. Мєнт посилає Ірода до чортів – ті негайно з’являються і… пропонують Іроду допомогу, дають цінну пораду: розділити Україну.

Тим часом жид прибіг попередити українців про лихо, яке на них насувається. На захист немовляти виходять персонажі зовсім ліві, але збіса концептуальні: воїн УПА, махновець та шахтар. Жид стає з ними пліч-о-пліч… і починається найвідповідальніша сцена!

Чорти намагаються посварити цих таких різних представників українського народу – шахтареві шепочуть про УПівця, що «С нім тебе нє по путі! Он на мовє гаваріт, свой народ боготворит! А когда, для їх же блага, вивозілі іх в ГУЛАГи, у вагонах, как скатіну, нам оні стрєлялі в спіну!» (проте шахтар на провокацію не повівся – сказав, що він би тоді теж разок стрельнув).

.

А воякові УПА намагаються нашептати, що донецький шахтар хоче розірвати Україну… Але українці об’єднуються – і вже Ірод кричить: «Дайте гвинтокрил!!!! Півцарства за гвинтокрил!!!!!!», і по нього приходить дуже колоритна Смерть.

.

.

Ось така казочка – втілення мрії кожного українця із закладеною програмою дій…

Атанайя Та

Фото Главред